Через свавілля і неповагу до законів і християнської моралі чиновниця на Тернопільщині позбавила односельців пенсій

Екс-голова незаконно користується агротехнікою колишнього колгоспу

Чому дивуватись, що «чорнобильцям», «афганцям» і «дітям війни» доводиться ледь не з кулаками повертати призначені законом пенсії та надбавки, коли на Зборівщині жителі сіл Мшанець, Хомівка та Дітківці декілька років поспіль не можуть оформити гарантовані Конституцією пенсії, через свавілля і неповагу до законів і християнської моралі вже третій рік отримують «мінімалку». Колишні трактористи і прості трударі, щонайменше чверть сторіччя відгарувавши на колись просторих колгоспних ланах, тепер змушені погоджуватись на копійки лише тому, що колись повірили та довірили свої мозолі і долі, а на додаток ще й майно одного з кращих господарств – колгоспу «Жовтнева революція» колишньому головному бухгалтеру колгоспу, а згодом – голові новоствореного КСГП «Верховина» Наталі Буяр. У підсумку сьогодні вона собі господарює, а селяни оббивають пороги державних установ, намагаючись добитися соціальної справедливості.

«Отаманом буду я»

Уже зараз вітчизняні «економічні світила» зі здивуванням взнають про різноманітні корупційні схеми, за якими свого часу «топилось» колгоспне майно, і ще вчора господарство-мільйонер сьогодні ставало збитковим, відтак держава змушена була списувати борги. Так наживались капітали, сколочувались агропідприємства, з’являлись фермери. Здебільшого просто підробляли документи про списану сільгосптехніку, за одну ніч знищений корівник, елеватор чи тік, при цьому все добро – зерно, цукор, чисельні тваринні стада «випаровувались» або ніби передавались у рахунок боргу. Якого? Звідки? Сільські люди не могли цього збагнути, тим більше, що спритний голова колгоспу автоматично перетворювався (ніби переобирався)  на керівника новоствореної приватної структури і з піною у роті доводив, як він піклується про кожного жителя села. Тим часом екс-голова паралельно створював своє підприємство, сам собі передавав у користування комбайни, трактори, вантажівки, дивним чином людське майно «худло» і тануло просто на очах, а колишні керівники та новоспечені землевласники збагачувались, «людську» спільноту непомітно доводили до банкрутства.

Щось подібне свого часу сталося і з «Жовтневою революцією», а з 22 січня 1993 року  – КСГП «Верховина». Поки змучені працею жителі Мшанця та Дітківців звикали до думки, що колективного майна вже нема, і хто з острахом, хто – з недовірою крутили в руках папірці із назвою «сертифікат» та ще кругленькою сумою, колишня бухгалтер колгоспу Наталя Буяр відчула: прийшов її зоряний час. І на загальних зборах твердо заявила: «Отаманом буду я!» Жінки посміялись, чоловіки незадоволено знизали плечима, однак ніхто сперечатися не став. Подумали: вона місцева, у Дітківцях живуть її батьки, тож краще хай буде своя, ніж ще пришлють невідомо кого, з гіркотою пригадують нині колишні події селяни. І практично одностайно проголосували. На початку грудня 1999 року люди вирішили розпаювати колективне сільськогосподарське підприємство. На той час пайовиками «Верховини» було 750 чоловік.

«Верховиною» цікавилась навіть Служба безпеки

У процесі реформування КСГП, зазначив в інформаційній записці начальнику УДСБЕЗ обласного управління міліції  начальник головного управління агропромислового розвитку Тернопільської облдержадміністрації Андрій Хома, було проведено розпаювання майна, визначено розміри майнових паїв та видано майнові сертифікати. Водночас пані Наталя з родиною створила власне агропідприємство і також назвала його «Верховина», тобто ПАП «Верховина», та взяла собі в користування частину майна та землі в агропідприємства. Другу частину майна орендував інший підприємець. Отож «Верховина» у  «Верховини» взяла в оренду майно співвласників на суму майже 620 тис. грн. та позичила (тобто взяла товарного кредиту) ще майже на 200 тисяч. Перший договір оренди уклали на 5 років – до лютого 2005-го, згодом угоду автоматично продовжили ще на 5 років. У процесі господарювання добродійка Буяр і К часу даремно не гаяли, а оформили право власності на орендовані комбайни «Нива» (залишковою вартістю понад 39 тис. грн.) та бурякозбиральний КС-6 (понад 43 тис. грн.). За даним фактом ще у 2009 році працівниками Служби безпеки було порушено кримінальну справу. Чим закінчилось розслідування, невідомо, однак пайовикам техніки так і не повернули і грошей за оренду Буяр не сплатила.

Отож зрозумілі методи господарювання Наталі Степанівни. Водночас не зрозуміло, чому стільки років поспіль відділ Державної виконавчої служби Зборівського райуправління юстиції не поспішає вирішувати судові постанови.

Трударів – на «мінімалку»

Однак у послужному списку фермерки є ще одна сторінка, точніше, напевне, цілий  гросбух, а ще точніше – архів ліквідованих колгоспу «Жовтнева революція» та  колективного сільгосппідприємства  «Верховина». Відтак жителі Мшанця, Хомівки та Дітківців не можуть оформити собі пенсії.

Скажімо, Роман Левицький 23 роки пропрацював у колгоспі механізатором: влітку під час жнив задихався у кабіні комбайна, взимку – на тракторі.

«У 2003 році мій чоловік розрахувався і пішов у лісництво, але там захворів і почав оформляти собі інвалідність, – розповідає дружина, Марія Левицька. – Щоби виробити групу, потрібні документи з колгоспу. Але Наталя Степанівна  не дає довідки про зарплату. «Мінімальну пенсію й так матимеш», – сказала».

Пану Роману так і нарахували, хоча у нього двоє дітей, молодша дочка неповнолітня, а старший син ще вчиться. Тож як родині жити далі, не знають.

«І це вже тягнеться третій рік, – зазначає пані Марія. – Ми підрахували: чоловік кожного місяця втрачає приблизно 300 грн., за рік це 3600 грн., тобто загалом понад 10 тис. гривень, і цих коштів нам ніхто не поверне».

Аналогічна ситуація виникла у подружжя пані Ганни Жонц. Її чоловік взагалі має 27(!) років колгоспного стажу, але також 2 роки отримує мінімальну пенсію.

«Ми не хочемо від неї ні трактора, ні бригади, що вона собі забрала, але нехай передасть ті книжки, щоб люди могли нормальну пенсію отримувати», – гнівається Ганна Михайлівна Жонца.

Зовсім непорядно колишня «головиха» повелася з Михайлом Довбушем: Наталя Буяр виправила документи, «полегшивши» йому місце роботи, відтак позбавила можливості піти на пільгову пенсію у 55 років як колишньому трактористу-механізаторові. Відповідно це позначилось і на розмірі призначеної соціальної виплати.

«Люди в колгоспі мали високі зарплати, адже наш колгосп був передовим, працівники отримували премії, доплати за перевиконання планів, а тепер на старість років не можуть отримувати нормальну пенсію, – дорікнулаМихайлина Довбуш. – Водночас не зрозуміло: чому одним вона довідки на пенсії видає, а інших минає».

Буяр взагалі позбавила односельців пенсій

«На сьогоднішній день рішенням Зборівського районного суду Наталю Степанівну Буяр було зобов’язано передати документи у Зборівський районний архів. Але вона подала апеляцію, і справа затягнулась, на даний момент документи до архіву не передані», – прокоментувала ситуацію заступник начальника відділу з призначення пенсій управління Пенсійного фонду у Зборівському районі Леся Ремез. Відповідаючи на запитання, за який період йдеться, підкреслила: приблизно за 50 років, з часу заснування колгоспу «Жовтневої революції», і наголосила:

«У суді були представники районного архіву і прокуратури, але навіть вони не можуть  дати ради. На сьогоднішній день Буяр документи тримає десь схованими на току чи де там вона живе. Тут дуже дивна історія, – продовжила Леся Володимирівна. – А зараз у людей через це виникатиме ще більша проблема. Адже якщо донедавна людині достатньо було мати 5 років стажу, щоб отримати мінімальну пенсію у розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатних, то з 1 жовтня ц.р. увійшли в дію зміни до закону, так звана Пенсійна реформа, і зараз людині потрібно мати не менше 15 років трудового стажу. Відтак буде дуже важко підтвердити якимось іншими документами, що вона стільки років пропрацювала у колгоспі. По суті людина не матиме права на пенсію, якщо взагалі залишається  на одному місці роботи.

Скільки таких людей проживає у цих селах, ніхто достеменно сказати не може. Пару чоловікам було призначено пільгові пенсії через комісії, але як бути з іншими?»

«ПАП «Верховина» не є правонаступником КСГП «Верховина», відповідно пані Буяр взагалі не має права видавати будь-які довідки не тільки на пільгові пенсії, – зазначила заступник прокурора Зборівського району ОксанаБоровицька, – оскільки КСГП ліквідовано, відповідно до рішення Зборівського районного суду, всі бухгалтерські документи вона повинна була здати на зберігання в сільську раду».

Аналізуючи хід та перипетії даної справи, дивує одне: чому, якщо йдеться про пересічного громадянина, працівники Державної виконавчої служби діють чітко і злагоджено. Чому ж, коли йдеться про простих сільських людей, спрацьованих і знесилених, працівники юстиції не поспішають виконувати судові рішення.

І справді, мізерні пенсії отримують же не вони.

Понад годину тривала моя розмова із пані Буяр та її чоловіком. Наталія Степанівна охоче поінформувала про ліквідаційну комісію, втрачену печатку та несплачені податки (щоправда, при цьому не згадала, що сама, очолюючи КСГП «Верховина», не розрахувалась із Пенсійним фондом. Нарешті на пряме запитання, чому не передала в архів документацію, Наталя Буяр неохоче відповіла: «Я ніколи як фізична особа книг не брала, я взяла під певні зобов’язання архів підприємства, тобто як юридична особа їх взяло підприємство. А я їх не брала. Але мене зобов’язують якісь книги передати».

Коментарі, як то кажуть, зайві.

Жанна Попович, Номер один