Хочеш зіпсувати настрій тещі? Поведи її в „Сільпо”

Дьоргнув мене лихий в темну годину податися на великі покупки в Сільпо у Подоляни саме в останню суботу року 25 грудня. Йой людоньки, шо я там натерпілася!

Найперше, з чим стикнулася – відсутність пустих скриньок для зберігання особистих речей. Ні сумку залишити, ні дитині куртку зняти не годен. Стоїш як ідіот, чекаєш, поки хтось скупиться і витягатиме речі з тої скриньки, просишся… Думаю, що це пов’язано з тим, що того дня в Подолянха були якісь танцювальні змагання. По всьому Торговому центру бігали підлітки в яскравих костюмах, футболках, кедах, час од часу дригаючи плечима, імітуючи хвильку, чи так собі підскакували, стоячи у черзі. Мабуть вони свої речі в „сільпошівські” скриньки поклали і звичайним покупцям „Сільпо” було зась туди ключик дістати.

Далі треба було виривати у когось з рук візочки для продуктів. Так як я жінка не габаритна, то носити всю ту гору харчів, яку я напланувала скупити, було б для мене надто важко. Десь посеред супермаркету нарешті надибала пустий візочок. То нічого, що в нього інколи колеса защемлювалися і доводилося пхати його лише всією вагою свого тіла, тарабанячи за руку ще й п’ятирічну доньку.

Про те, що важко розминутися навіть у такому великому приміщенні писати не буду, бо то вже є ментальність наших людей „Розступіться всі, бо я іду”. Відповідно пробки – то річ неминуча у вирі шалено голодного, передсвятково налаштованого натовпу.

Але то лише початок всіх тортур. Далі я пів години вибирала свіжого, тверденького лимона у горі ящиків з сонячним цитрусом. Потім змогла відбрати АЖ п’ять мандаринів з такої ж гори ящиків. Капусти в супермаркеті нема. Вірніше вона є, але лише савойська чи пекінська. Мабуть саме цей магазин не був розрахований на таких звичайних покупців-мам, котрі забрели сюди в пошуках якогось овоча для борща. Яка там капуста, матусю? Новий рік на носі, екозтику треба варити/парити/смажити. Борщ не в моді цих свят. Он ананаси, апельсини, кокоси, та азіатські види капусточки. Готуй на здоров’я!

Дійшла я по списку до яєць. Пішла на пошуки цих дорогоцінних зародків курочки-ряби. Знайшла. Там, де найбільше натовпу, звичайно ж. Хотіла взяти бодай 15 штук. Та не змогла. Прямо на моїх очах, прямо з під носа, прямо з прилавку люди тягли картонні лотки, розхапуючи по 2-3 коробки. Спробувала вибрати з „перебранців” – тих яєць, котрі залишилися на лотках поміж побитих і перебраних людьми… Таки перебрала все і знайшла десяточок собі. За той час дитина вже встигла знудитися на одному місці  та двічі загубитися поміж людьми. Щоб її втішити вирішили купити фломайстери. Вибрали найбільші – на 24 кольори. Правда, поганий настрій мабуть нас триматиме ще довго. Бо вдома, розпакувавши їх, побачили, що вони малюють слабо, колір ледве ледве видно. Пересохли вони, одним словом. Вже аж вдома побачила дату виготовлення „Березень 2009”… Стало гірко і неприємно. Завжди вважала „Сільпо” одним з найкращих магазинів міста, котрий дбає про покупця на стільки, шо нам навіть дату виготовлення товарів не треба дивитися. А тут на тобі… Обідно не за себе. А за доцю, яка й так вже клянчила ті фломайсетри в мене пів місяця, а я, як сильно зайнята мама ніяк не мала часу знайти нагоду їх дитині купити. А тепер ще й 15 грн коту під хвіст. Не піду ж я повертати неякісний товар. Сама ж на дату не дивилася. А якби й дивилася, то ніколи б не подумала, що в цьому супермаркеті продаватимуть неякісне приладдя… Може мені й свій двосторонній скотч, куплений там для прикрашання ялинки саморобними виробами, перевірити???

Закінчу фломайсерами, бо сорокахвилинне очікування свої черги на кассі описати просто не можливо. Думаю, хто хоч раз потрапляв у таку „канітєль” в передсвятковий час, зрозуміє. І згадає свій стан, коли і попередніх покупців кусати хочеться за їх повільність і розслабленість, і касира попхати в плечі виникає бажання, бо не всі з них мають досвід і сили витримувати стількигодинний робочий день. При мені до касира підійшла заміна підміняти на обідню перерву і сказала, що у дівчини – лише 15 хвилин на обід. Ви б багато встигли з’їсти на робочому місці за 15 хвилин? Думаю не багато. Особливо, якшо б вам ще не дай Боже в туалет приспічило.

Тому, якщо хочеш зіпсувати настрій тещі? Поведи її в „Сільпо”!

Нерви на міцність перевіряла Невгамовна Л

загрузка...

-1 thoughts on “Хочеш зіпсувати настрій тещі? Поведи її в „Сільпо”

  • 16:35 | 25 грудня, 2010 at 16:35
    Permalink

    А ще особисто мені дуже подобається в зюзю чекати 18-го маршрута від Подолян на Східний. Мабуть вони святкують сьогодні, бо треба хвилин 20 відстояти, а потім ще запхатися… Люблю я передсвятковий час

  • 17:37 | 25 грудня, 2010 at 17:37
    Permalink

    Але брєд наваяли. І при чому тут теща? Автор жінка, а в кінці щось таке. Якась сублімативна емоція неграмотного і нещасливого грамотія

    • 18:11 | 25 грудня, 2010 at 18:11
      Permalink

      Ну в кінці шось таке, бо згідно анекдотів багато хто воліє псувати настрій саме дружинам або тещам. От і вийшла така собі сублімація. Шо зробиш, такий вже я нещасний грамотій))))

  • 17:47 | 25 грудня, 2010 at 17:47
    Permalink

    Ше більшого брєду я давно не читала. “Не піду ж я повертати неякісний товар. Сама ж на дату не дивилася.” Так хто тобі дохтор? То дивися! А як ні – то піди і поверни потім – шо тут такого. Ідіотська історія – статтьою язик не повіертається назвати…

    • 18:17 | 25 грудня, 2010 at 18:17
      Permalink

      Ну це і не стаття. Я ж не журналіст. То хай журналісти статті ваяють. А я сублімативну емоцію пустила в ефір))))__А стосовно дати… Я звикла, що в сільпо на дати не дивлюся, бо довіряю. Вже певно рік, як я їхній постійний клієнт і звикла до якості. І взагалі. Це виплеск емоцій. Тому, звичайно, багато чого написано скопом. Не беріть всьо так близько до серця. Ну брєд, шо зробиш, кожна людина по своєму переживає якусь подію в житті. Будьте трішки лояльнішими і толерантнішими не лише до тих, хто шось пише, а й просто до оточуючих. Маєте цікавіші історії – присилайте в редакцію Погляду. Особисто я з радістю б почитала щось цікавеньке ;о)

  • 21:57 | 25 грудня, 2010 at 21:57
    Permalink

    А мені сподобалась стаття) Легко і просто написано) Ніби з подружкою поговорила:) Тепер точно перед Новим роком не піду в “Сільпо” закуплятись)

  • 11:35 | 26 грудня, 2010 at 11:35
    Permalink

    А я таки іду нині міняти фламіки 😉 Ура. А. І ще. Забула написати про несвіжі булочки))))) Але думаю й так досить)))

    • 08:19 | 27 грудня, 2010 at 08:19
      Permalink

      так. фламіки поміняли. Але шо мене вбило, шо ту мою браковану пачку повісили на те ж місце, де я її брала перед тим. Тобто, хтось інший її купить однозначно. Я в шоці.

  • 07:51 | 27 грудня, 2010 at 07:51
    Permalink

    всі в те “сільпо” пруть, бо там реально нижчі ціни. і перед святами там постійно скописько людей. та й на базарі зараз теж саме. а про неякісний товар – то дійсно факт(((. сам попався

  • 09:14 | 4 січня, 2011 at 09:14
    Permalink

    неякісний товар? в сільпо? – легко!!!Вони шо собі вороги, будуть тримати, поки хтось купить. Я вже теж неякісні канцтовари в Сільпо купувала, більше такого там не купую.

  • 16:53 | 9 січня, 2011 at 16:53
    Permalink

    Дякую за інфу! Я все одно буду туди ходити, ну люблю я великі приміщення і вибір і погуляти довго між рядами 🙂 Але буду уважніше на дату дивитись.

Comments are closed.