Про брудну воду начистоту: що тече у наших кранах?

Вода може бути не лише джерелом життя, а й зброєю масового ураження – зокрема, інфекційними хворобами. Втамувавши спрагу водою з-під крану, можна стати частим відвідувачем поліклініки, адже водопровідна вода у нас не є синонімом питної. Отже, пити чи не пити – ось у чому питання.

Губить людей не пиво – губить людей вода

У грудні минулого року в Бердичеві у воді з-під крану знайшли істот невідомого походження. Люди виявили там живність, схожу на пуголовків. Фахівці пояснили, що за новими гігієнічними вимогами водопровідна вода придатна для вживання лише добу. Тому вживати воду, у якої вийшов термін придатності – небезпечно.

Кілька місяців потому на Одещині жителі масово отруїлися через те, що з кранів побігла вода з гострим каналізаційним запахом.

Сьогодні українці потерпають від холери, яка також прийшла з води. Станом на 29 червня у Маріуполі епідеміологи констатували 18 випадків захворювання на холеру і 9 вібріононосіїв – збудника серед клінічно здорових осіб.

Дискусія навколо того,  пити чи ні населенню воду з-під крану, точиться досить давно. З кожним роком шальки терезів невпинно перегинаються у бік того, що трубопровідна вода в Україні непридатна до споживання у їжу. Особливо тяжкою ситуація з водозабезпеченням склалася у південних областях.

Інженер науково-дослідного відділу компанії «Екософт» Захар Малецький говорить, що в Україні водопровідна вода характеризується набором типових домішок та пов’язаних з ними проблем.

«Насамперед, це – розчинений хлор, який застосовується для дезінфекції води. З одного боку, це гарантія мікробіологічної безпеки обробленої води, а з іншого – розчинений хлор здатний утворювати з органічними речовинами природного походження канцерогенні хлорпохідні, які можуть спричинити злоякісні новоутворення в організмі», – говорить він.

Експерт каже, що поверхневі води України багаті на органічні речовини (гумінові та фульвокислоти), а існуючі технології централізованого очищення води не дозволяють повною мірою видалити ці домішки. Саме з цієї причини вода може мати солом’яний колір.

«Другий фактор – це продукти корозії комунікацій, – продовжує Малецький. – Мережі водопостачання у багатьох містах нараховують не один десяток років. З часом, унаслідок протікання корозійних процесів, у воду починають потрапляти домішки заліза, які також можуть забарвлювати воду. Постійне вживання води з підвищеним вмістом заліза призводить до порушень роботи серцево-судинної системи та впливає на кисневий обмін в організмі».

На думку екологів, низька тривалість життя українців багато в чому пов’язана зі споживанням недоброякісної питної води.

«Дуже часто «погана» вода може стати причиною виразки шлунку, жовчнокам’яної хвороби чи недугу органів дихання, – запевняє голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко. – Вживання такої води зумовлює високий рівень захворюваності кишковими інфекціями, вірусним гепатитом, черевним тифом, холерою, ротовірусними інфекціями, збільшує ступінь ризику впливу на організм людини канцерогенних і мутагенних факторів».

У більшості міст України водопровідна вода є жорсткою. Це помітно неозброєним оком – після утворення відкладень на нагрівальних елементах побутової техніки. Разом із тим, існує регіональна специфіка водопровідної води. Наприклад, для Східної України характерним є підвищений вміст розчинених солей. Це може бути відчутно на смак, а експерти попереджають: постійне вживання такої води стимулює утворення сольових відкладень у нирках.

Куди поділи чисту воду?

Маючи досить пристойний річковий басейн – більше 63 тисяч річок – Україна, за даними ЮНЕСКО, займає 95 місце зі 122 країн світу за рівнем раціонального використання водних ресурсів. Саме за рахунок поверхневих вод у нас здійснюється три чверті постачання питної води. Тому від вмісту річки неподалік багато в чому залежить вміст питва у нашому стакані.

Т. Тимочко запевняє, що запасів прісної води в Україні небагато. У Європі, стверджує еколог, ми пасемо задніх за цим показником. Якщо вдатися до порівнянь, то економна Німеччина на одного жителя може забезпечити 2,5 тис. кубометрів води на одного жителя, тоді як Україна – лише 1 тисячу кубів.

За останні два десятиліття українці удвічі збільшили обсяги споживання води, хоча кількість населення за ці роки неухильно зменшувалася.

Тоді чому ж води в Україні все менше, а чисто – й поготів? Ось основні фактори:

1. Зниження ефективності очисних споруд. За словами директора Інституту водогосподарських екологічних проблем Анатолія Яцика, застарілі технології, зношеність обладнання, поява нових хімічних сполук призводить до того, що водоочисні споруди не здатні повністю очистити воду такого рівня забруднення.

2. Несанкціоновані стоки підприємств. На жаль, як переконують експерти, визначити точний рівень кількості і якості стоків у водоймища досить проблематично. Справа у тім, що більшість підприємств не мають відповідних паспортів на водовідведення. У держави лише у планах робота над посиленням відповідальності за порушення нормативів забруднення та скидання промислових стоків у водоймища.

3. Недостатнє фінансування сфери. Цього року Верховна Рада прийняла закон «Про загальнонаціональну програму «Питна вода на 2011 – 2020 рр.».

Якщо вірити вищевказаному документові, за 10 років в Україні планується збудувати та реконструювати 570 водозабірних споруд, встановити 23 тисячі станцій доочищення питної води у системах централізованого водопостачання та розливу води, збудувати та реконструювати 131 водопровідну та каналізаційну очисну споруду. Окрім того, програма передбачає розробку нормативно-правових актів у сфері питного водопостачання та водовідведення відповідно до стандартів Європейського Союзу.

Уряд не пошкодує на ці потреби 3-х мільярдів гривень, однак загальний обсяг необхідних коштів – 9 млрд грн. Звідки їх взяти – питання залишається відкритим. Загалом, за підрахунками деяких експертів, на початкове очищення водних ресурсів України потрібно понад 100 мдрд грн.

4. Важливим чинником збереження чистої води є виховання культури водокористування у населення. Адже найбільш водозабезпечені країни Європи такі як Великобританія та Німеччина уже давно популяризують економію та пропаганду раціонального використання водних ресурсів.

«Водяниста» відповідальність

До 2010 р. в Україні діяв ГОСТ «Вода питна» 1982-го р., тобто ще радянських часів. У 2010 році був введений новий документ – «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання Людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10). За новими правилами вода проходить перевірку за більш як сотнею показників.

У столиці вартість кубометра холодної води – одна з найнижчих по Україні. У «Київводоканалі» кажуть: вода – одна з найкращих за якістю.

«Усі параметри регулюються сьогодні СанПіНом. Наші лабораторії щогодини контролюють проходження технологічного процесу – починаючи від водозабору до етапу подання води до будинку, – заявляє головний інженер департаменту експлуатації водного господарства ПАТ «АК «Київводоканал» Володимир Костюк. – Центральна лабораторія водоканалу, яка має 22 контрольні точки на 4 тисячах водопровідних мереж міста, контролює проходження води у мережах, а також після аварійних розриттів. Тобто здійснюється найжорсткіший контроль».

Функцією перевірки також виконують районні та міська СЕС, а один раз на рік перевірку ведення технології водопідготовки, нормативну базу і якість води проводять представники Держстандарту.

«Сьогодні, за попередніми їхніми перевірками, відхилень від нормативів по якості київської води Держстандартом виявлено не було, запевняє В.Костюк. – Це при тому, що перевірки проводяться вибірково, стихійно. Бюветна вода, згідно з новим СанПіНом, з 2010 року контролюється двічі на місяць як нашими так і районними лабораторіями».

У «Київводоканалі» переконують: поки компанія не пройде іспит у СЕС, цей бювет не буде відкритий для населення. За словами В.Костюка, хвороби киян не пов’язані зі станом води. Принаймні, додає він, цього ще ніхто не зміг довести чи прив’язати хвороби населення до водного фактору.

Більше того, представники водоканалу стверджують, що зона «водної» відповідальності належить ЖЕКам. Адже непрочищені внутрішньобудинкові мережі можуть постачати споживачам забруднену воду, тоді як водоканал до будинку підвів нормативну.

Тому споживачеві важко буде довести, хто ж має відповісти за іржаву чи начинену інфекціями воду.

Як підібрати фільтр для води?

За результатами опитування, проведеного ІА «Україна Комунальна», третина респондентів не довіряє воді з крану і має власні фільтри для очистки води. Правильно обраний якісний фільтр може суттєво покращити якість, а підробка, навпаки, – «напоїти» власника концентрованим вмістом накопичених шкідливих речовин.

«Коли мова йде про воду «з крану», то слід добре розуміти її походження. Якщо цей кран у міській квартирі, то найбільш вірогідно, що воду постачає міськводоканал, а якщо це котеджне містечко, готель або інший об’єкт приватного господарства, то, скоріше за все, вода очищується за локальною системою очистки, – пояснює Захар Мілецький. – Вода, яку постачають міськводоканали великих міст, у більшості випадків відповідає діючим нормативам на питну воду (ДСанПіН 2.2.4-171-10)».

На сьогодні асортимент фільтрів для очищення питної і господарсько-побутової води досить широкий.

Експерти визначають два рівні очищення води в квартирі або котеджі: очищення води господарсько-побутового призначення для всього помешкання та доочищення питної води. Система очищення води для всього помешкання, як правило, встановлюється у місці підводу води та забезпечує чистою водою всі санвузли дому. Питна вода потребує більш глибокого очищення, тому у місцях, де це необхідно, встановлюються окремі фільтри питної води.

На сьогодні найбільш ефективними фільтрами для доочищення питної води, в тому числі водопровідної, є фільтри проточного типу та системи зворотного осмосу, радить Мілецький. Фільтри першого типу складаються з кількох картриджів (оптимально – з трьох), які послідовно очищують воду. Система зворотного осмосу містить п’ять ступенів очищення, основний з яких – напівпроникна зворотноосмотична мембрана. Така мембрана працює за прикладом клітинної – затримує розчинені домішки та пропускає лише чисту воду.

Для того, щоб правильно обрати фільтр, необхідно визначитися з метою – очищувати воду комплексно для всього помешкання чи обмежитися доочищенням питної води. Очищення питної води – сувора необхідність, а всього помешкання – бажання комфорту. Якщо зупинитися на питній воді, то найбільш доцільно скористатися універсальним рішенням – встановити систему зворотного осмосу. Це гарантуватиме воду стабільної якості та убезпечить від вживання неочищеної води навіть після закінчення ресурсу картриджів. Якщо ж обрати проточний фільтр, то слід заздалегідь подумати про змінні картриджі та визначитися з найближчим терміном заміни, обрахувавши добове споживання питної води.

Вибір комплексного рішення для всього помешкання бажано здійснювати за консультацією спеціалістів, а для початку слід визначитися з величиною добового водоспоживання та зробити хімічний аналіз вихідної води.

Грамотна Юлія,  ІА «Україна Комунальна»