Іноді дорога в АТО гірше самої АТО, – каже Сергій Притула

«Ожидание смерти хуже самой смерти» (с)???????
Для себе можу трансформувати цю цитату наступним чином – іноді «дорога в АТО гірше самї АТО». Ще минулого літа ми примудрялись якось проскакувати 250км від Харкова до Новоайдара за 3,5год. Зараз від 4,5 до 5, залежно в яку пору доби долається маршрут – засвітла чи вночі. Якщо помножити на 2 (туди-назад), то різниця на маршруті вже від 2-х до 3-х годин.
Здавалося б, не так багато. Проте, якщо робити кидок Київ-Харків-Новоайдар-Харків-Київ, то цих 2-3 години спричиняють ще кілька додаткових зупинок, як-то ще за одною кавою + вбиральня, кимарнути годинку, дозаправка, тощо…
Минулого року (липень-жовтень) середня тривалість моєї поїздки у АТО складала від 24 до 26год на все про все (дорога, зупинки і відвідини 2-3-х підрозділів). Передостанній раз… дорога + 4 підрозділи = 32год, вчорашня поїздка – дорога + 2 підрозділи = 30,5год.
Хтось скаже, ну подумаєш, на якихось 5-6 годин довше прокатались, теж мені «нитіки»… але так може говорити або ідіот, або той, хто ніколи туди не їздив, або той, хто зовсім не цінує свій час… або не вміє ним розпоряджатись.
Зазвичай виїзди відбуваються пізно ввечері, щоб проїхавши 9-10 год приїхати в розташування підопічних зранку, до обіда закінчити справи і так само пізно ввечері повернутись. Грубо кажучи, якщо я сьогодні виїхав опівночі, а завтра опівночі повернувся, то потім я абсолютно спокійно маю своїх 6-7 год сну і зранку, свіжий як огірочок, займаюсь поєднанням корисного з приємним – працюю на себе і на АТО. Якщо ж я повертаюсь о 4-5-ій ранку, то хоч ти встрелься, але наступних пів-дня іде коту під хвіст, а решта пів-дня мій особисто ККД стрімко рухається якщо не до нуля, то десь коло нього… Завелика розкіш, знаєте…
На цьому відео – шматок дороги між Чугуєвом і Куп*янськом. Це ще Харківська область. Далі не ліпше, проте… там, в Луганській, можна списати на війну… а тут?! Мій покійний батько близько третини життя пропрацював у системі Укравтодору. Я пам*ятаю, як він примудрявся «латати» дороги Збаразького району навіть у ті часи, коли ні копійки фінансування не надходило, а план виконувати треба було! Якось знаходив варіанти, не спав, розривався, бо дорога – це не просто смуга асфальту. У випадку з АТО – це дорога життя. Одна нещасна година, яку тепер треба доплюсувати до подолання цього шматка колишньої траси – це, потенційно, чиєсь життя. Наприклад пораненого, якому не можуть дати ради у Сватівському госпіталі і треба везти у Харків. Це купа грошей, які волонтери витрачають на ремонт свого транспорту. Ну їй-Богу! Завтра наш бус їде на СТО. Раз на СТО, два на СТО… а потім він там, сука, стане на тій трасі! І треба буде гемороїтись із евакуаторами, готелем, ремонтом і т.д. А волонтери, в основній своїй масі, не «Притули»… кредитку не витягнуть і питання не закриють. А якщо й закриють, то, знову ж таки, за рахунок коштів, які люди кидають на рахунки, насамперед, для підтримки Армії!
Ліпше на тій дорозі ближчим часом не стане. Стане гірше. Багато фур. Техніка військова ходить туди-сюди. І якщо її зараз не довести до ладу, і то вже(!!!!), то до кінця літа тих 250км ми будемо долати за 6 год. А потім там зможуть їздити тільки УАЗіки і БТРи.
Як же відремонтувати ту дорогу за таких умов???!!!!
А ось тут, дозволь мамо, а ти теж у тій системі відпрацювала понад 10 років, сказати тими словами, які я не можу замінити якимось іншим синонімічним рядом… Та мені похєру, як Держава, руками Автодору відремонтує цю дорогу! На існування цієї державної структури витрачаються щороку мільярди гривень! Є цілі інститути, які готують спеціалістів по будівництву та ремонту доріг! Громадяни сплачують свої податки? Все! З нашого боку справа зроблена! Далі сотні клерків та спеціалістів мають напрягти свої звивини і наваяти план для дядьків і тіток у помаранчевих жилетках. Можна це робити і тихенько собі попри це красти. Але тупо красти і при цьому нічого не робити… ну це вже занадто!
P.S. Сергій, напарник по поїздці, нервово курив, плутався в здогадках, що ж то може означати «ілюмінація на торпеді» буса, бо на тій дорозі «спринтерок» почав видавати «на-гора» сигнали «SOS», зрештою, знайшов частковий об*їзд найскладнішої 40-кілометрової ділянки. Це я до того, що якщо когось цікавить чи є об*їзд, яким можна пустити транспорт в обхід цього шматка траси, поки там буде ремонт, то він є. Але рухатись треба вже, бо дальнобої – хлопці прудкі і практичні, вони вже тою дорогою ганяють, аж на раз! Через 3 місяці і її не стане.
Піду посплю. Завтра (тобто вже сьогодні) деталі по останньому збору і багато інфи з АТО.
Вибачте за емоції.