Михайло Бенч — світлописець історії Тернопілля

На фото з сімейного архіву: Михайло Бенч із дружиною Тетяною.

Майже п’ять десятиліть фотооб’єктив Михайла Бенча фіксує найпам’ятніші події в житті Тернополя. У травні далекого 1972-го молодого фотографа прийняли на роботу в Тернопільський фінансово-економічний інститут (нині – Національний економічний університет), де працює дотепер. Попри те, що доля подарувала фотомайстрові зустрічі практично з усіма видатними особистостями, котрі відвідували наш край, він залишається людиною скромною і простою.

Пан Михайло зізнається, що ніколи й не мріяв бути фотографом. Закінчивши восьмирічку у рідному Зарудді на Збаражчині, за порадою одного з учителів вступив до Львівського профтехучилища і саме там уперше взяв до рук фотоапарат. Потім була робота у збаразькій районній газеті, фотоательє, служба в армії, під час якої опанував фах фельдшера, працював на станції переливання крові в обласному центрі. Лише згодом, знову ніби й випадково, доля привела нинішнього ювіляра у тодішню академію народного господарства.
На світлинах Михайла Бенча закарбована історія. Гортаємо сторінки книжки, виданої з нагоди 50-річного ювілею ТНЕУ. На фото – президенти, міністри, посли багатьох країн, знані науковці й митці, студенти й випускники, найвідоміший з яких – Віктор Ющенко.
З особливою теплотою фотомайстер згадує про те, як у червні 2001 року висвітлював візит в Україну Папи Римського Івана-Павла ІІ, знімав понтифіка в аеропорту й під час богослужіння у Києві та Львові. Його світлини зберігають пам’ять про візити до Тернополя Блаженнійшого Любомира Гузара, Патріарха Філарета, видатного економіста й громадського діяча, почесного професора ТНЕУ Богдана Гаврилишина.
У майстерні Михайла Бенча панує особлива атмосфера. Почуваєшся там, як у музеї. На стінах однієї з кімнат – його найулюбленіші світлини. У другій пан Михайло розмістив колекцію ікон, а також тематичні стенди, присвячені духовним святиням Тернопілля. А ще Михайло Іванович опікується каплицею Різдва Пресвятої Богородиці, яка розташована на території вишу. Зазначає, що для її оформлення підібрав понад п’ятдесят ікон.
«Тут усе як у церкві: і хресна дорога, і дванадцять основних свят», – пояснює. І радіє, що нині кожен із працівників і студентів ТНЕУ має змогу побути наодинці з Всевишнім.
Бог і Україна завжди займали особливе місце в душі пана Михайла. З дитинства ходив до церкви. Буваючи у відрядженнях, завжди заходив у храми, щоби помолитися й пофотографувати. Коли у Тернополі створили газету «Божий сіяч», залюбки погодився стати її фотокором. Колекція ікон також бере початок із відряджень фотомайстра: купував їх практично всюди, де доводилося бувати. Є тут і хрести, які відшуковував по клунях у селах, і старовинні богослужбові книги – як от служебник, виданий у Львові 1866 року.
Особливо дорогим його серцю експонатом є ікона Матері Божої, котру батьки привезли із собою з Польщі під час переселення. А ось образ Архистратига Михаїла на коні пан Михайло знайшов… на смітнику. Відновив його, оформив у рамку. Тепер ця рідкісна ікона, якій понад сотня років, – одна з перлин його колекції.
Про свої творчі досягнення майстер розповідає неохоче, хоч у його доробку – десятки виставок, проілюстрованих його світлинами книжок і буклетів, співпраця зі всесоюзними, республіканськими, обласними газетами і журналами тощо. Але про пройдене й пережите замість світлописця говорять його роботи.
Нещодавно багаторічну сумлінну працю Михайла Бенча і його значний особистий внесок у розвиток України було відзначено на державному рівні. З нагоди 27-ї річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акту проголошення незалежності Президент України присвоїв тернопільському фотомайстрові звання заслуженого працівника культури України. А 6 березня пан Михайло відсвяткував своє 70-річчя. Тож зичимо ювілярові щедрих Господніх благословінь, здоров’я й натхнення на многії літа!

Катерина БАРАНОВСЬКА

Газета “Сільський господар плюс”

загрузка...

Comments are closed.