Настільні ігри несуть до Тернопільської єпархії УПЦ Київського Патріархату

Кілька тижнів тернополяни приносять настільні ігри до  Тернопільської єпархії УПЦ Київського Патріархату. З благословення архієпископа Тернопільського, Кременецького та Бучацького Нестора церква збирає їх для  солдатів, які перебувають на сході України. Долучилися до акції і жителі області. Везли назбиране за десятки кілометрів.

–         Люди часом приносять  нові ігри. – розповідає представник прес-служби Ірина Скоробогата. – Але багато хто зберігав  їх вдома  роками. Усі набори повністю укомплектовані і придатні до використання. Дякуємо усім, хто знайшов час і кілька десятків гривень. Зібрали кілька комплектів шахів, шашок, нард, лото, головоломок. Кожна принесена гра – по-своєму цікава, особлива та корисна. Є дорожні варіанти: коробки 3в1 в твердій обгортці. Навіть такі, які поміщаються у кишені, що зручно  перевозити. Є більш стаціонарні ігри, наприклад, шахи. Колишні власники  розповідали, що не один рік грали самі. Хтось приніс шашки в уже потертій,  тріснутій коробці, від якої віє теплом. Але усі шашки збереглися, незважаючи на поважний вік – кілька десятків років. Є у нас коробка шахів із написом «1977 рік, 18 група, дівчата». Можна уявити, як 40 років тому ця гра об’єднувала навколо себе друзів, допомагала розвивати гнучкий розум і стратегічні навики. На коробці видно, як невмілою рукою малювала щось зі своєї уяви дитина, тренуючись тримати  олівець. Очевидно, не одне покоління сім’ї тримало ці шахи в руках.

Ірина Скоробогата розповіла, що найбільше її зацікавило  новеньке Козацьке лото.

–         На ньому добре відома картина «Як козаки пишуть листа турецькому султану». – продовжує дівчина. – Це навіть символічно.  Принесли також тетріс –  гру юності і дитинства багатьох хлопців, які зараз на Сході.

26-річна тернополянка Надія випадково прочитала інформацію про акцію і згадала, що має вдома шашки.

–  Давно вже ними не грала і якщо чесно –  не дуже і вмію. – каже вона. – Хоча колись любила з дідусем грати “в чапаєва”. Тобто збивали шашки один одного. Це дійсно було весело. Думаю, хай  ця гра краще потішить когось із бійців, ніж має далі припадати у мене пилюкою.

На Схід настільні ігри повезе протоієрей В’ячеслав Кізілов, голова єпархіального відділу військового духовенства. Він підтримує постійний зв’язок із солдатами. Їздить до них раз чи два в місяць.

–         Ігри є різні, звичайно. – розповідає протоієрей. – Але шахи, наприклад, заставлять думати.  Хлопці на них чекають.  Я був свідком, коли  бомбили і люди тікали. Ховалися в бункері і той час треба було перечекати. Це може бути година, іноді і дванадцять годин. В екстремальних ситуаціях настільні ігри стабілізують психіку. Вони відволікають, допомагають перебороти страх. Це своєрідна релаксація.

Наталка Петрів