Непорозуміння та байдикування – як тернопільські нардепи у Верховній раді працювали

21 березня минуло сто днів з початку роботи українського парламенту. За цей час було мало роботи, а більше сутичок, блокувань та конфліктів, ніж законотворчості, якою б депутати і мали займатися. Цифри свідчать самі за себе – лише 8 днів були пленарними. Що зробили за 100 перших днів депутати, котрі представляють у Верховній Раді три галицькі області – спробуємо з’ясувати.

Представництво Львівщини, Тернопільщини та Івано-Франківщини у ВР VII скликання доволі численне – 44 представники (24, 8 та 12 відповідно). Така кількість обумовлена, зокрема, тим, що останні парламентські вибори проходили за пропорційною системою, себто половину депутатів обрано за одномандатними округами. І нардепи-мажоритарники автоматично ставали не просто представниками народу України в парламенті, а представниками конкретної громади, межі котрої вимірювали кордонами округів. Така система в теорії збільшує прив’язку
депутата до конкретної території та його відповідальність перед виборцями.

Іншу ж частину депутатів обрали за списками політичних партій. І хоча їх прив’язаність до конкретного регіону менша, проте всі депутати звідкись походять та десь починали політичну кар’єру.

Крім тих 44 депутатів, можна додати ще кілька, котрі є вихідцями з галицького регіону, наприклад: Богдан Бенюк, Ганна Герман, Олександр Голуб та інші. Таких депутатів назбирається ще трохи, тому сумарно маємо близько 55-60 нардепів, що теоретично можуть представляти інтереси галичан у Верховній Раді.

«Львівщина» не «Галичина»?

Щоби захистити ці інтереси, депутати утворили два міжфракційні об’єднання – «Львівщина» та «Галичина». Ініціаторами першої стали самі нардепи та міський голова Львова Андрій Садовий. Спочатку група мала робочу назву «Львів», але зійшлися на «Львівщині». Мабуть, вирішили розширити коло питань до цілої області. До об’єднання увійшли депутати з трьох опозиційних фракцій, їх уже більше 30. Другу утворили ударівці на чолі з Романом Чернегою. До неї, крім кличківців з Галичини, увійшов Олесь Доній, що розмірковує над вступом до
УДАРу. Основна мета обох груп – лобіювати інтереси своїх регіонів.

І якщо об’єднанню «Львівщина» вже вдалося вибити додаткові гроші для області, провести кілька зібрань, то «Галичина» поки виглядає радше мертвою, ніж живою. Причин для цього одразу кілька. Представник Тернопілля нардеп Василь Деревляний з «Батьківщини» заявив, що ударівці створили своє об’єднання, не порадившись ні з ким. Крім того, парламентереві не сподобалося, що депутати Львівщини створили окреме об’єднання, і це ніби розпорошує сили. Певна логіка в останній думці є. Колега Деревляного по фракції – Степан Курпіль, коментуючи можливі успіхи групи «Львівщина», сказав, що основою дій об’єднання буде ефективна взаємодія з регіонами, які обділив уряд, зокрема центральними областями. Перекіс фінансуванні в бік Сходу країни є очевидним, тому, чим більше назбирається депутатів з обділених регіонів, тим краще. Але наскільки компетентним в питаннях роботи міжфракційного об’єднання є депутат Курпіль – сказати складно, адже його колега Роман Ілик заявив, що вони обоє не є членами «Львівщини». Мотивував це він тим, що: «ця група формувалась не в такий спосіб, як це декларувалось, як ми про це говорили на попередніх засіданнях. Насправді під час засідання у парламенті пройшов листочок рядами із запитанням, хто має бажання брати участь у такій групі, я таким чином записуватись не захотів».

Проте чвари всередині табору, що мав би утворити галицьке лобі в парламенті, не дають підстав очікувати якоїсь серйозної діяльності таких об’єднань. Василь Деревляний сказав, що міжфракційне об’єднання депутатів Львівщини, Тернопільщини та Франківщини буде утворено, себто до ударівської «Галичини» додасться ще одна, мабуть, «батьківщинівська».

Ще до виборів політолог Анатолій Романюк говорив про неефективність лобіювання, адже це краще вдається провладним депутатам, котрим легше вибити гроші для свого регіону. Для кращої роботи об’єднання «Львівщина» політтехнолог Тарас Березовець пропонує ввести у її склад представників провладних сил.

Ще одним наріжним каменем для роботи груп є те, що депутати не дуже хочуть вийти за рамки партійних інтересів. Політичний експерт Ігор Гулик припускає, що розбрат в роботу об’єднань може внести старт президентської кампанії.

Загалом ідея міжфракційних об’єднань є доброю. Проте, якщо нардепи справді бажають займатися роботою на користь своїх регіонів, то мають зрозуміти, що для цього потрібно не лише домовлятися, а й координувати свої дії, виступаючи єдиним фронтом. Наразі підстав для оптимізму немає, проте створення галицького лобі є не лише можливим, а й потрібним.

Депутатська робота

Депутатство, звісно ж, не вимірюється лише участю в міжфракційних об’єднаннях. Куди більш вагомою є законотворча діяльність, депутатські запити, робота в комітетах та в округах.

Однією із форм допомоги громадянам є депутатський запит. Як виявилося, у перші сто днів роботи парламентарі, що представляють в Раді Галичину, не дуже активно використовували ці можливість. І якщо з нардепів з Тернопільщини лише ударівець Побер та «за українець» в «Батьківщині» Стойко не подали жодного депутатського запиту, то серед прикарпатських обранців тільки «свободівець» Руслан Марцінків скористався своїм правом. Можливо, ще не всі нардепи увійшли в робочий ритм, проте низька активність у надсиланні запитів є
доволі поганою ознакою, адже це теж один із елементів допомоги, яку нардеп може надати своєму виборцю.

Ще дієвішою є законотворча діяльність народних обранців. У плані продукування законопроектів депутати виявилися куди активнішими, ніж у поданні запитів. Проте, якщо із запитом легко можна сказати, кому і як він допоможе, у разі позитивного вирішення справи (наприклад, запит Михайла Головка до Генпрокурора України щодо перевірки законності та обґрунтованості зниження закупівельних цін на молоко в Тернопільській області, що призводить до зниження рівня економічної спроможності сільського населення регіону), то із
законопроектами справа складніша. Хоча є й винятки. До прикладу, законопроект Олеся Донія №2367 «Про впровадження мораторію на закриття навчальних закладів системи загальної середньої освіти, розташованих у сільській місцевості». Дія закону, в разі прийняття, пошириться на всю Україну, зокрема Галичину, де проблема закриття сільських шкіл є актуальною. Ще один зразок того, як безпосередньо закон вплине на конкретну місцевість – законопроект соратниці Юлії Тимошенко Лідії Котеляк щодо святкування 60-річчя Нового Роздолу.

Перші підсумки

Поки що депутатська діяльність виглядає не найкраще. Але нічого іншого й не варто було очікувати, адже більшість зі ста днів, відколи існує парламент нового скликання, нардепи провели або в блокаді, або на канікулах. Все ж частині народних обранців вдалося виконувати свої безпосередні обов’язки, іншим же – не дуже. Можливо, вони ще не змогли увійти в ритм цієї Ради, бо нові політсили внесли свої корективи в роботу законодавчого органу, проте депутатам кількох скликань це мало би бути не в новизну.

Найактивніше в роботу включилися «свободівці», котрі складають левову частку депутатів, що представляють Галичину в Раді. Скільки триватиме ця активність і чи принесе вона якісь плоди – сказати складно. Проте точно можна сказати, що далеко не всі «свободівці» матимуть змогу працювати на благо галицького краю. У партії відбувся розподіл тих, хто пройшов за списками – кожен депутат отримав свій регіон, за який він уповноважений. Як можна зрозуміти із новин на сайті «Свободи», Олег Сиротюк відповідальний за Полтавщину,
Руслан Зелик – за Буковину, Михайло Блавацький – за Донеччину, Ігор Янків – за Запорізький край, Руслан Марцінків – за Чернігівщину. Це зменшить їхню ефективність в роботі на користь Галичини.

Ще менше користі варто очікувати від вихідців. Частина із них є мажоритарниками в інших областях, як, наприклад, уродженець Тернопільщини регіонал Сухий, котрий до ВР потрапив по округу №74 в Запоріжжі. Його основна діяльність буде зосереджена на окрузі, про що свідчать законопроекти, котрі стосуються авіаційної галузі (Сухий працював на «Мотор-Січ»).

Допомоги від вихідців та закріплених за іншими регіонами можна очікувати хіба-що у форматі міжфракційних об’єднань, котрі поки теж не довели своєї ефективності. Якщо депутати не зможуть налагодити міжпартійний діалог, то про ніяке галицьке лобі і мови бути не може.

Поки що жоден народний депутат-представник Галичини з опозиційного табору не став «тушкою». Ті, кого ЗМІ називали потенційними та можливими зрадниками (Михайло Апостол, Ігор Побер, Юрій Дерев’янко, Ярослав Дубневич) – все ще перебувають у своїх фракціях, і поки немає підстав підозрювати їх у грі на користь влади.

Також немає серед депутатів-опозиціонерів, що репрезентують Франківщину, Львівщину та Тернопільщину в парламенті «кнопкодавів».

Перші сто днів роботи парламенту нового скликання виявилися не дуже плідними – і для Галичини, і для всієї України. Ідея галицького лобі залишається на рівні ідеї. І це при чималому представництві.

Зараз робота парламенту розблокована і, можливо, це підштовхне депутатів, що представляють в ВР Галичину до більш активної діяльності, зокрема для свого регіону. Поки що більше РАДОсті вони приносять своїми бійками, ніж законотворчістю. Подивимося, як нардепи покажуть себе у більш спокійні часи.

Наступні підсумки підіб’ємо через півроку з дня першого засідання, себто 12 травня, якщо, звісно, Рада VII скликання до того часу доживе.

Назарій Заноз, ZAXID.NET