Після кулаків «запрацював» ніж

Осіннього вечора син прийшов до дому нетверезим, з брови текла кров. Ще й, не зважаючи на холодну пору, чомусь був без куртки… Батьки стривожилися: що трапилося? У відповідь пролунало: «Побився. А куртка залишилася на дорозі, що веде до хутора». Присвічуючи ліхтарем, батько пішов шукати синову куртку. Знайшов її за кілька сотень метрів від будинку. Вже намірявся повертатися, як почув, що хтось ніби щось говорить. У темряві нікого не помітив. Тільки промінь ліхтаря вихопив постать молодого чоловіка.

Перше, що зринуло в думці: «Мабуть, п’яний і не може йти». Підняв і дотяг до будинку. А вже там господар помітив закривавлений светр. Із дружиною роздягнули молодого чоловіка — на його плечах були дві рани. Він ще тримався за живіт і казав, що важко дихати. Зателефонували його матері, вжахнувши звісткою, що її син стікає кров’ю. «Швидка» забрала пораненого в лікарню… Працівники міліції на грунтовій дорозі, що вела із села на хутір, знайшли розкритим розкладний ніж. Він лежав на добре втоптаній трав’янистій поверхні. Що тут сталося?

Події того злощасного вечора нещодавно відтворювалися під час судового слідства — матеріалами кримінальної справи, свідченнями очевидців, потерпілого та підсудного…

Троє хлопців прямували на хутір. Хміль бродив у головах, бо недавно вживали спиртне. Чарка, що загальновідомо, підступна, здатна посварити компанію. Так і сталося того вечора. Між двома молодиками почався словесний конфлікт, як розповідав свідок, з використанням образливих та нецензурних слів. Сварка переросла у бійку. За словами підсудного, потерпілий першим ударив його кулаком в обличчя і розсік брову. Дещо по-іншому оповів про розвиток подій той учасник конфлікту, котрий згодом став жертвою злочину. Мовляв, він тоді отримав два удари в груди і відповів на них кулаком, тому з розбитої брови й потекла кров. Приятель, казав, упав на спину, а як підвівся, то він ще копнув його в ногу. Третій хлопець намагався їх розборонити, але марно, бо обидва були сильнішими і, згадував свідок, кидали його на землю. Коли черговий раз підвівся, то помітив, як один утікав у напрямку лісу, а другий присів на коліна, скаржачись, що йому погано. Вирішив, що треба викликати «швидку», бо сам нічим не зумів зарадити пораненому, котрий не тримався на ногах, тому й пішов звідти… Знайти поміч йому не вдалося. Повернувся на те місце сам, але вже нікого не застав…

Схоже, бійка набрала загрозливого повороту тоді, коли хлопець витяг із кишені куртки розкладного ножа. Ним, свідчив підсудний, ударив у спину потерпілого двічі. Був знервованим і діяв у пориві гніву від бійки. Спершу поранений відчув, як у тілі запекло… Він ще помітив лезо ножа — і від другого удару впав на коліна. Дихати було важко, на ноги підвестися не міг. Залишився в полі сам, бо один приятель побіг за допомогою, а кривдник утік, кинувши ножа…

Потерпілий потрапив до лікарні з «проникаючим пораненням лівої плевральної порожнини грудей з ушкодженням лівої легені, розвитком гемо— та пневмотораксу і поширеної підшкірної емфіземи». Таке тілесне ушкодження експерти визнали тяжким, небезпечним для життя пораненого в момент заподіяння. На щастя, найгіршого не сталося, молодого чоловіка вдалося врятувати.

У вироку районного суду зазначено, що підсудний «повністю усвідомлює суспільну небезпечність скоєного ним діяння, добровільно відшкодував потерпілому моральну шкоду та видатки на лікування, щиро розкаявся». Він просив суд не карати його позбавленням волі. Потерпілий теж просив «не обирати підсудному суворого покарання». За судовим вердиктом винуватець злочину міг би провести п’ять років у колонії, але, врахувавши обставини справи, від призначеного покарання його звільнили з випробуванням, встановивши півторарічний іспитовий строк.

Доведеться чи ні ставити остаточну крапку в цій кримінальній історії апеляційному суду, покаже час. А поки що вона достеменно засвідчує одне: від зайвої чарки до великої біди — один крок. Як би хотілося сподіватися, що схожа біда не постукає в чиїсь долі, не понівечить людські життя горем. Як би хотілося…