Розшукується: будинок престарілих для диктаторів
Дати прихисток диктаторам було б дешевше, ніж скинути їх. Збройний опір Муаммара Каддафі та численні жертви наводять на думки про брак механізмів відставки для авторитарних правителів. Можливо, полковник чинив би інакше, якби його чекав безпечний прихисток та гарантований імунітет від судового переслідування – пише Брюс Чепмен у американському виданні The Washington Times.
Муаммар Каддафі нервує, як і всі диктатори чи абсолютні монархи у його ситуації. Проте він має зрозуміти, що його час сплив – час іти у відставку.
Наразі Африканський Союз під впливом Італії підшуковує для нього домівку. Можливо це буде Уганда. Якщо не вдастсья знайти безпечне місце для полковника, то «він зі своїми синами здається готовий битися до кривавого кінця», – пише автор.
Лівійці б виграли, якби існував такий собі будинок престарілих для диктаторів, де б могли знайти прихисток каддафі з усього світу. У них слід було б відібрати усі швейцарські рахунки та нерухомість у Лондоні в обмін на надійний та безпечний прихисток тут. Звичайно, це мало б бути житло представницького класу. Але Міжнародний кримінальний суд мав би згодитися не переслідувати цих відставників, пропонує Брюс Чепмен.
Султан Тунісу Зін ель Абідін Бен Алі після свого повалення не міг сховатися від переслідування ніде. Нова влада знаходила його на Мальті, у Франції, Канаді. Переслідувачі знали, що він вивіз із собою гроші, і хотіли їх повернути, а також притягнути диктатора до відповідальності у суді. Зрештою, він зміг отримати політичний притулок у Саудівській Аравії і уникнув переслідування, важко захворівши.
А Госні Мубарак наразі ізольовано мешкає на узбережжі Червоного моря у Шарм-ель-Шейху. Колишнього президента охороняють його товариші-військові. Він повністю від них залежний. Було б краще для усіх, якби він мав місце, де міг би сховатися і не загрожувати Єгипту своїм поверненням та новими заворушеннями, міркує автор.
Він наводить приклад Наполеона, якому дали спокій після поразки під Ватерлоо у 1815 році та відправили жити на острів Ельбу, на безпечну відстань від світу.
Брюс Чепмен нарікає, що демократичний устрій знає, як чинити із недолугими політиками, відправляючи їх на пенсію під час наступних виборів. Проте цілком недосвідчений у тому, як позбуватися необраних диктаторів. Одним із почесних місць для такого роду діячів є місце у Комісії ООН з прав людини.
Навіть Фернандо Маркос, колишній диктатор Філіппін, який знайшов притулок на Гаваях, має бути готовий до того, що законне переслідування може його наздогнати тут.
Для таких нинішніх правителів як Уґо Чавес із Венесуели, Махмуд Ахмадінеджад із Ірану, Башар Асад із Сирії почесне місце у Комісії ООН цілком підходить. А можливість сховатися у спеціальному прихистку для відставних диктаторів могли б оцінити президент Ємену Алі Абдулла Салех та колишній президент Кот-д’Івуару Лоран Ґбаґбо, вважає автор статті. На його думку, Муаммар Каддафі більше хотів би піти у відставку, якби мав шляхи до відступу. Натомість він збирається убити багато людей та витратити багато американської та європейської артилерії.
«Нова ера вимагає нових шляхів сприяння мирному переходу до вільних суспільств», – вважає Брюс Чепмен.
Брюс Чепмен – президент Discovery Institute, колишній посол США при ООН у Відні
Коментарі вимкнені.