Тернопіль бідніє і відкриває соціальні магазини, аптеки, транспортні маршрути

У той час, як десяток українців усе вище піднімаються сходами до верхівки піраміди правлячих світу цього, скуповують найдорожче житло і тільки за минулий рік жменька  наших співвітчизників в енну кількість разів збільшили свої статки, мільйони українців так само реально посунулись на край урвища бідності, відчули відчай через власне зубожіння. Опинились на межі жебрацтва.

Більше того, якщо в 2010 році Прем’єр-міністр Микола Азаров неодноразово говорив про доцільність введення карток бідності та відкриття соціальних магазинів, уряд досі не розробив програми по захисту соціально незахищених верст населення. Ще б пак, враховуючи реальну ситуацію в Україні, за картками бідності вервечкою вишикується приблизно 30 мільйонів жителів країни. Відтак боротися з бідністю доводиться місцевій владі. Як підсумок, протягом останнього часу в Тернополі з’явилося два соціальні магазини та аптека.

Ціни нижчі – якість гірша

До речі, минулого тижня на Київській, 11б без зайвої помпезності відкрили другий соціальний магазин. Про урочистості нагадували лише з десяток різнокольорових кульок. Зрештою, хоча бідність – не ґандж, та зізнаватись у цьому людині вкрай важко.

Отож зовні звичайний магазин, лише вивіска нагадує про, так би мовити, нижчий соціальний статус. У середині – два відділи, асортимент – звичайний, як у будь-який крамниці. А от ціни насправді різняться, зокрема, той же звичний хліб «Тернопільський особливий з маком» на 60 копійок дешевший. Кілограм борошна –  3 грн. 40 коп., цукор – 9 грн. 30 коп. (варто визнати, у «Сільпо» на 22 копійки дешевше), а літр молока – 5 грн. 30 коп. Сонячна олія рафінована: літрова – 12 грн. 50 коп. (виробник –  торгова марка «Родина»), а «Королівський смак» – 12 грн. 80 коп. за літр, трилітрова – 40 грн. 50 коп., п’ятилітрова – 67 грн. На пару гривень дешевші крупи, рибні консерви. Тобто з основних продуктів є всі, крім горілки. «Я вважаю, що в магазині для соціально незахищених такого продукту точно не повинно бути», – переконаний власник і пояснює, чому вартість продуктів нижча, ніж зазвичай.

– Я вже давно торгую продуктами, тож співпрацюю з деякими товаровиробниками і маю можливість на деякі види продукції зробити дешевшу ціну, – пояснив власник магазину, підприємець Володимир Савченко. – Причому іноді ціна суттєво відрізняється від ринкової. Приміром, на молокопродукти. Адже я співпрацюю з молокозаводами, зокрема, з торговою маркою «Перлина» з Дубна. Тож можу взяти продукцію одразу за гуртовою ціною. Відповідно й дешевше продати. Приміром, справжнє натуральне масло без домішок від «Перлини» у нас коштує 43 грн., тоді як на ринку його вартість може доходити і до 60 грн.

Чому немає тернопільської «Молокії», цікавлюсь, і взагалі практично не представлений місцевий виробник.

– Бо у них висока ціна. «Візьму «Молокію», і буде ціна, як в інших магазинах, – підкреслив пан Володимир. – Хоча якщо справи добре підуть, навіть «Молокія» може запропонувати свою продукцію, але за нижчими ніж зазвичай цінами.

Надалі, вже у вересні, у магазині планують відкрити м’ясний відділ. Продукцію туди постачатиме брат підприємця, який має ферму. Відтак продукція буде дешевшою.

Варто нагадати, що перший продуктовий соціальний магазин на вул. Чалдаєва у Тернополі відкрили ще у вересні минулого року.

– Позитивний досвід роботи цього магазину і став поштовхом до відкриття подібних в інших мікрорайонах міста, – зазначив міський голова Сергій Надал.

Водночас мер визнав, що змогла лише влада посприяти у виготовленні необхідної документації. Тим часом приміщення за досить помірну платню надав фонд родини Шинке. На прощання мер попередив, що перший соціальний пережив ряд тотальних перевірок контролюючих органів, водночас це підтвердило якість продукції і прозорість у роботі підприємства.

Крім того, варто нагадати, що також восени минулого року у Тернополі відкрився соціальний магазин з продажу одягу. Однак уже навесні крамниця закрилась через нерентабельність.

– Цей магазин давав прибутки протягом осінньо-зимового періоду, коли купують теплий одяг, що коштує дорожче. Оскільки дуже незначний рівень заробітку, власники роблять націнку в межах до 20 гривень, і тільки для того, щоб утримувати продавців та оплатити вартість приміщення, – пояснює Сергій Надал. – Можливо, знову на осінній сезон магазин почне працювати.

Аби підтримати починання підприємців, навесні у «Перемозі» протягом тижня власник магазину мав змогу продати свій товар за зниженими цінами.

Не все те золото…

Варто визнати: до соціальних магазинів слід підходити досить обережно. Зрозуміло: дешеве не може бути якісним. Чому, питається, Володимиру Савченку дешевше привезти з Дубна і продати за нижчими, нім у місцевого товаровиробника цінами сметану, молоко, масло? У той же час директор торгової марки «Кременецьке молоко» (с. Білокриниця Кременецького району) Марія Задворна не може знайти у Тернополі магазину, де б її підприємство могло продавати власну продукцію. До того ж не може вершкове масло коштувати 40 грн., якщо на виготовлення кілограма продукту потрібно 22 кг (!) (не літри) жирного молока! Не хочу критикувати ідею соціальних магазинів, та не дарма пріснопам’ятний Козьма Прутков любив повторювати: «Дивись у корінь!».

Щодо іншого, то продукти дешевші завдяки «нерозкрученим» торговим маркам. Не секрет, «Родина» чи «Королівський смак» за якістю, згідно з тестами Інтернет-видання «Споживач» та Центру Держстандартметрологія поступаються «Хуторку» та «Чумаку». Крім того, варто звертати увагу на розфасовку, адже пакет рису вагою 800 гр., звичайно, буде дешевшим, ніж кілограмовий. Те саме стосується інших продуктів.

Дивує інше. У Тернополі чимало виробників продуктів, але зголоситись  надавати продовольство за цінами товаровиробника вони не вельми поспішають.

Однак наші пенсіонери, та й взагалі ощадливі споживачі викручуються, намагаючись робити покупки під час різноманітних акцій у супермаркетах.

Соціальна аптека від медуніверситету

Паралельно з появою магазинів для бідних у Тернополі на вул. Руській, 36 (фармацевтичний корпус)  з’явилась соціальна аптека. До речі, це єдина в Україні аптека, котра діє при Державному медичному університеті. Аналогічна є ще в Росії, з гордістю зазначив завідуючий аптеки, провізор Михайло Фаріон.

– Ми почали працювати півроку тому. Насамперед врахували величезну конкуренцію на цьому ринку, адже за пару метрів знаходиться «Економ-аптека», аптека «Доброго дня», комунальна 178-а.

– За рахунок чого у Вас низькі ціни? Адже немало писалось про підробки фармацевтичних препаратів? – питаю пана Михайла.

– Ми все купуємо за попередньою оплатою. І хоча почали працювати навесні, у так званий «мертвий сезон», незабаром зауважили: якщо спочатку до нас заходило десь 20 чоловік, то кожного місяця клієнтура збільшується в середньому вдвічі-втричі. Часом люди жаліються, що купили препарат в інших аптеках на 10-15 гривень дорожче, ніж  у соціальній аптеці.

– «Сірі поставки» і підробки у нас виключені, – каже категорично Михайло Володимирович, – адже аптека працює лише з офіційно зареєстрованими фірмами і фармацевтичними фабриками. До кожного препарату надходять усі документи, у накладних вказано серію і дату поставки, відтак усі медикаменти можна перевірити. До кожної партії виробники надають навіть диски із відсканованими сертифікатами якості, тож якщо покупець вимагатиме сертифікат, ми можемо роздрукувати документ і видати з мокрою печаткою нашої аптеки.

– Останнім часом, аби привабити клієнта, деякі аптечні установи ввели таку послугу, як ліки на замовлення.

– Так, у кожній аптеці є так званий баласт, тобто ліки, потрібні обмеженому колу хворих. Тому ми також замовляємо потрібні препарати, причому одразу називаючи вартість і о котрій годині можна буде забрати. Якщо умови підійшли, буквально на наступний день хворий зможе їх отримати.

До речі, перші два місяці після відкриття наша аптека практикувала доставку ліків хворим додому. Але пенсіонери почали зловживати цим і просили наших студентів купити хліб, продукти, виконати хатню роботу. Але ж наші студенти – не соціальні працівники. До того ж їхні прохання часом звучали не коректно, тому ми відмовились від цієї послуги. Хоча, можливо, з часом все-таки повернемось до неї.

– Чи не планується відкриття соціальної аптеки в університетській обласній клінічній лікарні?

– Не знаю. Але хочу зазначити щодо нашої соціальної аптеки – у нас потенціал великий: за наступними дверима працює відома професура, тож у разі потреби завжди можна проконсультуватись.

До речі, це також важливо, якщо, наприклад, у продажу немає потрібного препарату, завжди можна поцікавитись, чи не зашкодить, якщо ліки замінити аналогом. Важливо інше: чомусь одна установа готова заробляти за рахунок збільшення товарообігу, в той же час сусідня – ціновими надбавками. Особливо цим користуються деякі аптечні установи, що діють на території лікарень. Коли на кону насправді не тільки здоров’я, а й життя хворого, пацієнт чи його рідні не будуть рахуватись із грошима. І тут повинна контролювати інспекція лікарськими засобами. Це ж стосується загалом торговельної надбавки, адже хто пояснить: чому навіть ціна на один і той же сорт хліба однакової ваги може різнитись ледь не на гривню? Контролюючих багато, але контролювати вони не поспішають.

Жанна Попович, Номер Один