Від 22 до 30 червня Галичина може зворушити визволителів жалобою
Якщо 22 червня депутати Держдуми Російської Федерації чи інші гості зі Сходу побачать на вулицях Львова не якусь одну політичну силу, а тисячі людей в скорботі, ще й коли від усіх без винятку церков лунатимуть дзвони, це може справити на них сильне враження. Так робили колись оунівці, б’ючи у всі дзвони за полеглими борцями, — сказав учора під час виступу у Музеї-меморіалі «Тюрма на Лонцького» полковник Петро Костюк.
Виступ полковника запасу Петра Костюка відбувся 12 червня у циклі зустрічей із істориками щонедільного кінолекторію Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького».
«Я не належу до тих істориків, які послуговуються терміном Велика Вітчизняна війна, бо знаю, що це німецько-радянська війна 1941—1945 рр. Також не вважаю, що для нас Друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939 р. із початком німецько-польської війни (хоча саме ця війна і зробила її світовою, бо за Польщу вступилася Англія, до якої приєдналися країни антигітлерівської коаліції).
Насправді ж для України усе почалося раніше: в ніч з 13 на 14 березня 1939 р., коли хортистська Угорщина, за підтримкою гітлерівської Німеччини розпочала війну проти Карпатської України, яка перед тим конституційно здобула автономію у тодішній Чехо-Словаччині, обрала уряд на чолі з А. Волошином і для захисту державної незалежності створила збройні сили Карпатської України — Організацію Оборони «Карпатська Січ».15 березня 1939 р. Сейм Карпатської України проголосив повну державну самостійність Карпатської України. Прийнята парламентом конституція Карпатської України визначила назву держави (Карпатська Україна), державний устрій (президентська республіка), державну мову (українська). Державним прапором та гімном республіки були визнані синьо-жовтий стяг і український національний гімн «Ще не вмерла Україна». Президентом Карпатської України було обрано А. Волошина, який відразу ж звернувся телеграмою до Гітлера з проханням про визнання Карпатської України. Але німці підтримали угорське вторгнення. І Радянський Союз, який свою окупацію західноукраїнських земель згідно з пактом Молотова — Ріббентропа у вересні 1939 р. назвав захистом історичних українських земель, тоді не став на захист Карпатської України. Про справді незалежну самостійну державу в Україні ніколи Радянському Союзу не йшлося.
Тому так важливо виробити саме український погляд на події Другої світової війни, а не послуговуватися накинутими нашими сусідами. 9 травня, 22 червня, підняття червоних прапорів і портретів Сталіна — ці всі сценарії працюють на те, щоб втягнути Україну в коло старого імперського впливу. Ми ж повинні не забувати саме український рахунок у Другій світовій війні, під час якої родилися відчайдушні спроби здобути державну незалежність. Мусимо пам’ятати про політв’язнів, закатованих енкаведистами у тюрмах Галичини, про українських патріотів, які загинули від рук гестапівців та червоних партизанів, чи цивільне населення, яке масово гинуло під час воєнних дій та відплатних операцій, про рекрутованих до Червоної армії українців, яким СРСР відмовив у статусі військовополонених, про їхніх солом’яних вдів, про репресії проти населення, що опинилося під окупацією, про намір керівництва СРСР депортувати усіх українців…
Друга світова війна розв’язана двома тоталітарними режимами, що прагнули світового панування, трагічно окошилася на історії України. Ми повинні вивчати саме цю історію, а не ту, яку через Табачника нам намагаються нав’язати ті, хто розбудовує «Русский мир», поширюючи нісенітниці про українських есесівців чи колаборацію з нацистами», — запевнив Петро Костюк.
Довідка
Полковник запасу Петро Іванович Костюк — учасник бойових дій, має три вищі освіти. У військах обіймав різні посади, в тому числі: заступника командувача корпусу з гуманітарних питань, заступника командира Повітряного командування з гуманітарних питань.
1991 року працював у комісії Верховної Ради з питань оборони та національної безпеки. Брав участь у розробці законопроектів та практичних заходів що до створення Збройних Сил України, Національної Гвардії України. Був серед тих хто створював Соціально-психологічну службу Збройних Сил України. У 1991 році був обраний першим головою Львівської Обласної організації Спілки офіцерів України, в подальшому обирався до керівних органів Спілки офіцерів України. З 2008 по 2010 рік був Першим заступником Голови Спілки офіцерів України. Нині є членом центрального Проводу СОУ.
Перебуваючи на державній службі та обіймаючи посаду заступника директора Департаменту гуманітарної політики Міністерства оборони України, з 11 лютого 2008 року по 29 жовтня 2010 року, у 2008р за успіхи в службовій діяльності він був заохочений відзнакою МО України, а у 2009 році нагороджений державною нагородою України.
Співавтор книги «Тріумф серця» про військове капеланство в Україні від початків його становлення до сьогодення, автор статей про українську військову традицію у вітчизняній періодиці.
Коментарі вимкнені.