“Окупаційні маркери мають бути знищені”: історик з Тернополя про декомунізацію
На Тернопільщині розпочалася чергова хвиля деокупації та декомунізації. На зорі незалежності починали її зі знесення пам’ятників радянським ідолам, сьогодні ж суспільство дозріло до історичних та культурних персонажів: усіх, хто уособлює окупаційну владу. Про це розповів Суспільному доктор історичних наук, професор, завкафедри історії України ТНПУ ім. В. Гнатюка Микола Бармак.
За його словами, мета цих пам’ятників і топонімів – культурна окупація. Ці персонажі своєю діяльністю й творчістю представляли і восхваляли імперську політику.
“Я підтримую петицію, зареєстровану на сайті Тернопільської міської ради 29 березня. Справді, перепоховання у Старому парку в Тернополі потрібно перенести, а десять вулиць в обласному центрі перейменувати. У нас достатньо своїх героїв і сучасних, й історичних, кого треба належно вшанувати. Останні події засвідчили: невинно вбиті і закатовані в Бучі лежали на вулиці Кірова, у Харкові – на вулиці Жукова, Пушкіна, Лермонтова. Окупаційні маркери повинні зникнути з карт українських міст і з нашої пам’яті”.
Микола Бармак каже, до декомунізації суспільство повинно дозріти. Вона повинна відбуватися не за вказівками зверху, а за ініціативою знизу.
“Я вірю в мудрість тернополян. Люди зрозуміли, що окупант нав’язує своїх героїв. На їхніх іменах виховують цілі покоління. Щоби це не продовжувалося, маркери про осіб, які символізують радянське будівництво, здійснювали свого часу репресії чи прославляли імперську політику, потрібно знищувати. Таким чином, очищувати наше культурне й ідеологічне середовище. Це стосується не лише імен. Покоління, яке виросло на шансоні, особливо, бандитському, теж вчиться возвеличувати людей, що вчиняють злочини, відбілювати і виправдовувати їхні вчинки”, – сказав історик.
На його думку, руйнувати пам’ятники не потрібно. Їх можна перенести в парки тоталітарного мистецтва.
“Кожен пам’ятник має ідеологічне наповнення. Ці монументи і фігури треба зібрати в одному місці як символ тоталітарного режиму. Показувати і розказувати про жахіття в нашій історії, про те, що пережили наші діди і прадіди. Засвоїти ці страшні уроки, щоби вони більше не повторилися”.
Коментарі вимкнені.