Перелом, порізи та страшна штовханина – “Єврошоп” у Тернополі шкідливий для здоров’я

«Більше до «Єврошопу» не піду!» — категорично заявляє Мар’яна Чайка зі Смиківців, що поблизу Тернополя, яку 17 травня спіткав неприємний інцидент у згаданому магазині. Під час звичної там штовханини за кращий товар жінці завдали серйозної травми ноги, вона досі не може ходити без підтримки. Адміністрація «Єврошопу» заледве частково компенсувала потерпілій витрати на лікування, взяла потрібну розписку про відсутність претензій, а от висновків, схоже, не зробила — як тлумилися там за лахи, так і продовжують.

За шмату платять здоров’ям 
«Готуйтесь до штурму!» — хтось жартома каже у натовпі, що зібрався минулої п’ятниці, 7 червня, під дверима відомого секондхендівського магазину «Єврошоп», що біля «Збруча» у Тернополі. Ближче до 9-ої години, коли саме відчиняють магазин, починається штовханина. Охоронці знімають із завісів двері й люди вриваються у відділ, де продають на вагу ношений одяг і взуття, без перебільшення, зносячи все на своєму шляху. Вражає «майстерність» бувалих покупців — за лічені секунди прочісують контейнери зі шматтям, «перегортають» одяг на вішаках і набирають повні оберемки «добра». Серед найактивніших упізнаю базарників: вони «працюють», так би мовити, командами — жінки пильнують купи «краму», а чоловіки підкидають нарите. Такий ажіотаж зрозумілий, адже щоп’ятниці в «Єврошопі» поновлюють товар. І навіть за найвищої ціни — 75 гривень за кілограм — речі обходяться недорого, скажімо, футболка — 10-15 гривень, туфлі — 30-35 гривень, у той час як цей же товар базарники перепродують у кілька разів дорожче, тому й такі «бої». Одна тернополянка розповідала «НОВІЙ…» , що там їй кілька місяців тому зламали ребро, а якось мало не кинули вагітну.
— До «Єврошопу» я пішла по капчики синочкові Вадиму, добре знала про штовханину, тому й не пхалася в місця скупчення людей, — розповідає Мар’яна. — Про небезпеку чула раніше, якось темношкіра дівчина порізала лезом ногу моїй сестрі за те, що взяла босоніжок, який сподобався африканці. Повертаюсь до свого: несподівано за мною висипали мішок із взуттям і покупці ринули стіною на нього. Мене вдарили під коліно й звалили на взуття, почали немилосердно місити… Я відчула сильний біль, мені заклало вуха, потемніло в очах. Одна жінка, мабуть, побачивши мою безпорадність, почала відтягати вбік, більше ніхто на мене не зважав. Я присіла на «пуфик», не могла навіть поворушити ногою. Потім насилу піднялася і попросила у працівника води. «У нас нема води!» — байдуже кинув і пішов. «Покличте когось із каси — мені дуже зле…» — благала я.

«А чому ви падали?»
«Що сталося?» — «Мене штовхнули і я впала…» — «Чому ви падаєте у залі?» — «Мене попхали». «А чому ви не втікали?» — «Бо я не бачила…» — замість першої допомоги працівниця влаштувала абсурдний допит. Мар’яну залишили саму, вона присіла у комірчині на мішок з одягом і вже не могла встати. «Тут не можна сидіти, бо знімають камери і нас можуть оштрафувати!» — сказав хтось із персоналу. «Але я не можу іти…» — поскаржилася жінка. На прохання Мар’яни викликали швидку і її доправили до лікарні.
— Добре, що у місті була сестра, вона прийшла на допомогу, бо не знаю, як би я впоралася, — розповідає жінка, — разом з лікарем швидкої виволокли мене на вулицю. Ні адміністратор магазину, ні працівники не вийшли зі мною. Дорогою від найменшого поруху в мене всередині все розривалося, біль був нестерпний — пологи легше перенесла. У першій міській лікарні не виявили перелому, однак ортопед сказав, що травма коліна серйозна — сильний крововилив і відбитий осколок, а тому потрібно негайно оперувати. Я плакала від болю і хвилювання. Не погодилася одразу різати ногу, вирішила порадитися з іншими лікарями. Рідні того дня возили мене і в медичний центр «Віасан», і до завідуючої хірургічним відділенням міської лікарні. Лікарі зійшлися на думці, що потрібно перечекати, щоб зник набряк, а потім вирішувати щодо операції.

«Зроблю так, щоб не отримала ні копійки…»
Мар’яні наклали шину, призначили знеболююче і відправили додому. Усі вихідні жінка пролежала нерухомо. Порятував її від хірургічного втручання ортопед із районної поліклініки, він взявся за її лікування, яке триває досі.
— Мені двічі брали пункцію, лікар виявив у мене перелом. Ось лікуюся майже місяць, а коли зможу ходити, невідомо, — зітхає. — Пішло вже кілька тисяч, та головне, щоб все минулося.
Про неприємний випадок пані Мар’яна повідомила до міліції, тож нині триває кримінальне провадження. Адміністрація закладу всіляко намагалася уникнути відповідальності за випадок, переконувала, що на відео видно, що жінка зайшла вже травмована до магазину, та врешті-решт запропонувала потерпілій компенсувати лікування. «Відкупилися» за 1,5 тисячі гривень, та й ті гроші заледве дали, бо вважають, що вони не винні. Директор магазину запевняла Мар’яну, що є свідок, який бачив зловмисника, котрий завдав удару, а коли про це захотіли детальніше дізнатися слідчі, відмахнулася, мовляв, це лише вигадки потерпілої.
— Пропонуємо вам тисячу гривень, — сказав під час відвідин Мар’яни юрист «Єврошопу».
— Не хочу з вами торгуватися, дай, Боже, щоб все обійшлося, але ви ж самі бачите, що травма серйозна, це підтверджують лікарі, я нічого не приховую, — відповіла жінка.
— У мене нема часу, остаточна сума — 1,5 тисячі, більше не дамо, бо я маю лише дві тисячі, а мені ще треба заправитися, — прямо сказав.
Звичайно, жінка погодилася взяти навіть ту мізерну суму. «Чи можу сподіватися ще на якусь допомогу?» — перепитала потерпіла. «Я зроблю так, щоб ви більше не отримали ні копійки»,— зверхньо відповів юрист.