Що заважає багатодітній матері і невтомній активістці Аллі Андрущук створити у Кременці реабілітаційний центр для дітей з інвалідністю

Упродовж двох років багатодітна мати і невтомна активістка Алла Андрущук прагне створити у Кременці реабілітаційний центр для дітей з інвалідністю. На жаль, отримати реальну допомогу в цій благородній справі вона сподівається лише з-за кордону. Підтримки від рідної держави годі дочекатися.

Більше шести років мешканка Кременця Алла Андрущук намагається достукатися до небайдужих людей і владних структур. Жінка наполегливо привертає увагу до проблем сімей, які виховують дітей з інвалідністю. А головною її метою є створення реабілітаційного центру. Задля того вона створила й очолює обласний благодійний фонд «Живи з надією» та громадську організацію «Товариство батьків дітей з інвалідністю та їх друзів «Зоря надії».

Лише на Тернопільщині нараховується понад 5 тисяч дітей з інвалідністю, стверджує Алла Миколаївна. І наголошує, що всі вони змушені долати власні проблеми самотужки. Та й чимало подібних дорослих людей не мають змоги лікуватися у спеціальних реабілітаційних центрах, адже у нашій області є лише один, у Тернополі.

Разом з чоловіком активістка виховує чотирьох дітей, двоє з них – з інвалідністю. У старшої доньки був вивих кульшового суглоба, який вчасно не діагностували лікарі. Через це у 18 років взагалі не змогла ходити. Але, дякуючи чуйним людям, які допомогли прооперувати доньку в Німеччині, тепер вона знову ходить. А одинадцятилітній син пані Алли народився із ДЦП. Ще у пологовому будинку подружжю сказали, що він довго не житиме. Але батьки сподівалися на волю Божу – і син вижив. До семи років він взагалі не міг стояти. А тепер, завдяки центрам реабілітації, уже ходить з паличкою.

Зі своїми дітьми кременчанка побувала у багатьох подібних закладах і жодного разу не опустила руки. Проте скаржиться, що змушена їздити на реабілітацію в інші області. Деяким сім’ям фінансово не під силу проходити реабілітацію далеко від дому. Часто всі організаційні моменти з реабілітації лягають на плечі жінок, адже 70 відсотків дітей з інвалідністю виховують самі матері. Алла Андрущук їх підтримує і словом, і порадою. Бо допомоги від держави, на жаль, годі дочекатися. Як приклад, наводить сім’ї, в які по двадцять років не навідувалися представники соціальних служб.

Водночас вона вражена підтримкою людей з інвалідністю у сусідній Польщі. Власне тамтешні волонтери намагаються допомогти і нам. Три роки благодійний фонд із Кременця працює з ними у різних проектах. А зараз Алла Миколаївна очікує результату найважливішого із них, над яким працює вже два роки. «Якщо переможемо, – розповідає активістка, то Євросоюз виділить кошти на будівництво реабілітаційного центру у Кременці. Проте, окрім нас, на перемогу претендує ще дев’ять кандидатів з України, Білорусі та Польщі. Сподіваємося, європейці зважать на те, що нам така допомога необхідніша. У Кременці, до речі, вже навіть землю виділили під будівництво довгоочікуваного центру.

Зараз у цьому місці споруджують будинок. У його майбутніх чотирьох кабінетах проходитимуть реабілітацію дітки з інвалідністю, а в одному відкрили екомайстерню, у якій працюватиме молодь із вадами здоров’я. Кошти на цей проект виділила благодійна організація «Наш дім» з Данії.

Плани в Алли Андрощук – грандіозні. Вона мріє, щоб у майбутньому Кременецькому реабілітаційному центрі можна було обстежувати та лікувати дітей від народження, адже багато травм вони отримують саме у пологових будинках. І щороку кількість таких дітей, на жаль, зростає.

Окрім покращення здоров’я, кременецькі волонтери дітей займатимуть і справами для душі, організовуватимуть їм дозвілля та привчатимуть до самостійного життя. За таких умов і проблема з інвалідністю не стоятиме так гостро, не лягатиме лише на плечі батьків. А всі разом житимуть надією, що з часом такі діти знайдуть своє місце під сонцем, житимуть повноцінно і не відчуватимуть ні перед ким провину за власну хворобу.

Любов ТИМЧУК, газета “Сільський господар плюс”