Як комуністична влада знущалася над жителями Тернопільщини

 Вишнівецький район.

Дня, 4 червня 1947 року на станції Корнечівка [Карначівка] повстанці  Вишнівеччини (сотня «Сокола) забрали 10 центнерів пшениці з державного магазину. Трохи роздано 464 кілограмів селянам, решту використовується на оргпотреби та харчування бійців. Там було спалено автомашину, знищено телефон та забрано з канцелярії 4 кріси.

Дня, 8 червня 1947 року зі села Лози вивезено родину впавшого бойовика СБ Снопа, що героїчно загинув в селі Бодаки, на станцію Ланівці, щоб відправити у Сибір, а господарство зліквідовано. Частину майна забрали сексоти а другу частину віддали в кологосп.

Дня, 13 червня 1947 року повстанці зліквідували в селі Снігурівка дві явних агентки Мельник Анну і Параску, які стали працювати на комуністів, часто їздили на села зі зброєю з істрибками, та ставали свідчити на наших людей  при засуджуванні слідчим. Останнього, вони наочно засвідчили на суді і його сасудили на 6 років тюрми, а саме Стецюкові Данилові та Критюк Харитині зі села. Снігурівки. Одна з них,  Мельник Параска, була головою комсомолу в Снігурівці, і обидві носили комсомольські квитки та червоні ленти.

Дня, 14 червня 1947 року, в селі Заруддя, повстанці розброїли станицю істребкового батальйона силою 17 бійців. При військовій операції, тоді вбили участкового уповаженого на це село Волкова, а  начальника істребкового батальону Бабія Миколу, родом з цього села та всіх істребків розброїли та сказали щоб вони йшли по своїх домівках і більше совітам не служили, бо на слідуючий раз прощення не буде.

Дня, 15 червня 1947 року між лісом  сіл Бодаки та Манево два повстанці  натрапили на большевицьку засідку. По короткій перестрілці вбили двох істребків з Вишнівця, а одного істребка з Кривчик, ранили. По стороні повстанців втрат не було.

 

Лановецький район.

Дня, 16 червня 1947 року в селі Білозірці начальник  істребкового  батальону Позняк Іван зі своїм заступником Дениско Борисом ловили молодих хлопців до істребкового батальону та силували підписати заяви, що вони вступають добровільно. Ніхто не підписався, хоч Позняк грозив, що арештує, а родину відправить у Сибір.

Дня, 17 червня 1947 року в селі Білозірці начальник істребкового батальону Позняк Іван і його заступник Дениско Борис робили трус по селі. В той час акції у селі  перебував перебраний у жіноче вбрання підпільник Горбань Радійон – Зуб. Позняк і Дениско впізнали його і почали  доганяти та стріляти. Горбань відстрілюючись з нагану, був  тяжко ранений та  упав. Щоб не попасти живим застрелився з свого  пістолета. Тіло його забрали в Ланівці.

 Дня, 18 червня 1947 року до села Білозірки прибула група большевиків в числі 10 осіб на чолі з о/у РВ МДБ старшим лейтенантом Шипуліним і арештували громадянку Мазур Анну, закидаючи, що до неї заходять повстанці. Спочатку забрали в сільську раду а через дві години повезли на возі в Ланівці.

Дня, 18 червня 1947 року в цьому ж селі Білозірка група большевиків в числі 18 осіб на чолі з енкаведистом  Шипуліним переводила на краю села засідку, під час якої мали 9 кулеметів. Так просиділи аж до ночі і не стріляли. Хтось з місцевих сексотів дав їм неправдиву інформацію.

Дня, 19 червня 1947 року до села Молотькова [Молотків] прибув участковий міліції Чічілінський, ходив селом, до кожного місцевого жителя коли зустрічав  пильно приглядався. Відійшов, а через три дні знову прибув переодітий на селянина і хотів зловити матір засудженого повстанця Гонти. Це його не вдалось. Протягом цілого дня він проводив пошуки і так нічого не добившись поїхав у район.

Дня, 19 червня 1947 року до села Шимковець прибув уповноважений райкому партії Крук і уповноважений райвиконкому Гаврилюк. Зайшли до сільської ради, і сказали що хто не здасть м’ясопоставки до визначеного строку, то будуть забирати худобу. Ніччю до села прибула група Шипуліна і зробила засідку в селі коло громадянки  Янковець,  однак,  засідка не принесла їм бажаних успіхів.

Дня, 25 червня 1947 року до села Передмірки прибув з району Мартинюк, Бойко і Горошко Микола та ходили до селян за м’ясопоставкою. В громадянина Горошка Максима,  взяли корову. Четверо його малолітніх дітей залишились без молока.

Дня, 26 червня 1947 року до села Білозірки приїхав представник райвиконкому  Він разом з головою сільської ради описав майно селянки Буцик Хросими за нездачу контингенту збіжжя. При цьому сказав, що до 7 днів, як не здасть зернопоставки, вижене з хати і все майно передасть в колгосп.

Дня, 26 червня 1947 року до села. Молотькова прибув прокурор, уповноважений райкому партії Боднар, уповноважений мінзагу Ігнатенко та забраши з собою голову сільської ради Яцинюка Василя і голову земгромади Потозу Александра пішли сконфіскувати майно громадянина Ланкуха М. Забрали весь господарський інвентар, відписали 15 га землі, залишаючи йому одну пару коней, 2 корови, і 7 га землі. Ліквідація була за нездачу поставок.

Дня, 27 червня 1947 року до лісу біля села Краснолуки прибуло дві автомашини з большевиками, одна танкетка та 80 піхотинців. В лісі зробили облаву, але нічого не знайшовши та від’їхали.  По лісі ходили довго і напевне шукали повстанський схрон.

Дня, 28 червня 1947 року до села Синівці прибула група большевиків в числі 8 большевиків на чолі з лейтенантом з УМГБ і арештували Янчука Корнія та Процюк Марію за підозрою у звязках з повстанцями. Їх забрали у район.

Дня, 28 червня 1947 року до села  Янковець прибули уповажені від райкому партії Степанов і Руденко. Обидва були озброєні в кріси, попередньо ходили без зброї. Заходили до сільської ради в справі зернопоставки. Побувши коло двох години, відійшли з села. При відході Степанов сказав: “Тут в селі є бандіти і перебувати нам є небезпечно.” Цього дня вже у вечері в село прибула група большевиків і зробила засідку на краю села. Просидівши цілу ніч так і нікого не виявили.

Дня, 29 червня 1947 р. до села Люлинець [Люлинці] прибула група большевиків на чолі з оперуповноваженним Рв МДБ старшим  лейтенантом Чумаком і заквартирували в двох господарів. Ранком пішли на місцеве кладовище і розкопали могилу, де був похований кущевий ОУН Біб. Витягнувши з ями тіло, порозривали його на куски і після того відійшли в напрям села Ванжулова.

Дня, 29 червня 1947 року до села Борсуків прибув уповноважений райкому партії Федотов з двома іншими большевиками. Зайшли до сільської ради і сказали скликати селян на збори. Коли зійшлась частина селян, Федотов почав говорити, що треба вибрати нового секретаря сільської ради, бо цей добре не працює. Кандидата висунув Дригу Івана зі східних областей, що в селі оженився і працює завклубом, ходить з пістолем і гранатами. Селяни почувши таке – повтікали. На цьому збори закінчилися і Дригу Івана секретарем не вибрали.

Збаразький район

Дня, 11 червня 1947 року до села Чагарі Збаразькі приїхав автомашиною майор МГБ Канаєв в товаристві 85-ох емгебістів. Вони наскочили на господарство Нечая Павла та перевели на ньому стислу ревізію, яка, однак, не дала їм бажаних результатів. Після переведення ревізії арештували дочку вищезгаданого господаря Галю, котру забрали зі собою до району та по кількох днях відіслали до Тернопільської тюрми. Її закидали співпрацю з українськими повстанцями. Згадана арештована перебуває ще до сьогодні в Тернопільській тюрмі.

Дня, 16 червня 1947 року до села Новики в годині третій пополудні приїхало автомашиною з району 15 большевиків. Вони наскочили на два господарства, в яких перевели стислі ревізії. Переведені ревізії не дали бажаного їм успіху. Після переведення ревізії заарештували дві дівчини: Попович Марію і Дячук Степанію. Ці дівчата жили у вищезгаданих господарствах, як також були членами родини обидвох господарств. Арештованих забрали зі собою до району, а по кількох днях відставили до Тернополя та ув’язнили в Тернопільській тюрмі, яких не звільнено до того часу. Причина арештування не відома.

Дня, 22 червня 1947 роко до  села Красноселець, перед полуднем, прибув з району уповноважений по контингенті. Він підійшов на кладовище коло церкви і задержав людей, які розходилися додому після скінчення Служби Божої. Таки на кладовищі провів мітинг, на якому говорив, що б люди якнайскорше виконували молокопоставки і м’ясопоставки. Між іншим надмітив, щоб населення не слухало пропаганди, яку ширять ОУН, що буде якась війна, що Радянський Союз розвалиться тощо. Дальше підчеркнув: “А хоч би й була війна, то Радянський Союз сильний, атомної бомби не боїться.” Після скінчення цього мітингу зайшов до помешкання голови сільської ради ради, добре наївся і опісля поїхав до району.

Дня, 23 червня 1947 року до села. Новий Рогівець прибуло около 50 большевиків, обставили село заставами і почали робити ревізії. Зайшли до громадянки  Грушки Теклі, переселеної  за лінії Керзона, пішли просто до стодоли і відкрили криївку, в якій перебував районий провідник Шум, кущевий Голуб, машиністка Марійка і бойовик Когут. Вищезгадані повстанці, заскочені ворогом, знищили в криївці всі матеріали і по короткім нерівнім бою по геройськи покінчили зі своїм життям.

Дня, 24 червня 1947 рроку на хутір Максимівські Чагарі прибуло около 30 большевиків з майором МГБ Канаєвом, та обступили 4 господарства, зробили поверховну ревізію, забрали громадянина Резніка Олексу і відпровадили його відкривати криївку, яка була поблизу хутора на полі, де мешкало чотири повстанців, а саме: надрайоновий  проводу. Чуйкевич, бойовики Бір та Богдан та працівник СБ Вихор. Після короткого бою всі  чотири повстанці загинули геройською смертю.

 Дня, 26 червня 1947 року до села Капустинецький [Капустинський] Ліс прибув з району оперуповноваженні  РВ МДБ Захаров і Косенков та ще двох незнаних емгебістів. Зайшли до переселенця Хом’яка Івана, котрого мабуть хотіли арештувати, але його не було в той час вдома. Зайшли до його швагра Коваля Евгена та питали де є Хом’як Іван. Як цей відповів, що не знає, то озлоблені большевики почали бити його кріслами таки в його помешканні та кидати на нього кухонним начинням. Большевики, побачивши що це їм не приносить успіху, розділи його догола та почали копати зі всіх сторін і місити ногами, одначе нічого не довідалися. Перед вечором оставили  цього по звірськи побитого селянина і від’їхали в сторону с. Капустинець. Вечором приїхали знова до села Капустинецький [Капустинський] Ліс та робили засідки. Ранком зайшли до селянина Чечоти Івана за хлібом, а опісля знова пішли до Хом’яка, питаючи за Іваном. Вдома його не застали. Розлючені большевики по звірськи побили знову покаліченого Коваля і тоді поїхали до району.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ

-1 thoughts on “Як комуністична влада знущалася над жителями Тернопільщини

  • 13:26 | 18 квітня, 2018 at 13:26
    Permalink

    А тепер не знущаеться влада над людьми, чи вам цього не видно?

Comments are closed.