Сьогодні прийнято готувати третю й останню кутю різдвяно-новорічних свят — «голодну»

Готують третю й останню кутю різдвяно-новорічних свят. Називається вона «голодною» від того, що з цієї пори і до наступного дня, доки не освятять воду в річці, люди говіли, себто не їли.

Власне, це був останній день колядок. Здебільшого на голодний святвечір «водили Меланку» дівчата, хоч у деяких регіонах вчиняли це і парубки. На переважній території України основні дійства завершувалися після Василів. З голодною кутею пов’язані цікаві обрядодії «закликання морозу». Адже хрещенські холоди були у давнину найміцнішими. Перед тим як сісти за вечерю, господар брав ложку куті, підходив до вікна (іноді прочиняв кватирку) і тричі казав:

— Морозе, морозе, йди до нас куті їсти!

Після паузи знову звертався:

— Не йдеш? То не йди ні на жито, ні на пшеницю, ні на всяку пашницю!

Деінде хазяїн виходив на вулицю, окликуючи:

— Морозе, морозе, йди до нас вечеряти, та не морозь наших коней, биків, курей, свиней, жита і пшениці! А якщо не йдеш, то йди собі на жіноцьку цибулю!

Особливою забавою було закликати мороза для дітвори. Вона припадала до вікон і на всі лади запрошувала його до вечері. Після цього парубки вчиняли інше дійство — «проганяли кутю» (деінде робили це на різдвяний день. Взявши макогони, виходили на вулицю і стукали ними у ворота й тини, вигукуючи:

— Геть, кутя, з покутя, а ти, озвар, йди на базар!

Інші брали горщики, в яких варилася кутя, і, проказавши вищенаведений діалог, розбивали об ворота. При цьому, в кого були рушниці, тричі стріляли. Залишки куті віддавали курям, а в окремий горщик складали інші наїдки «по три ложки для долі». Її віщуватиме той, хто останнім прийде з Йордану, себто з Водохрещ. А тому всі, хто йшов до річки святити воду, намагалися якнайшвидше прийти додому.

За матеріалами: Скуратівський В.Т. “Місяцелік”. Київ, видавництво “Мистецтво”, 1993

загрузка...

Comments are closed.