Головна лікарка Монастирської районної лікарні Стефанія Підгірна: «Якщо хочеш перемогти коронавірус – бери на себе відповідальність і працюй»

Завдяки скромності в спілкуванні, доброзичливості та гуманності, – а найперше – почутті обов’язку, кваліфікованого організатора медичної сфери, головного лікаря КНП «Монастирська районна лікарня» Монастириської районної ради Стефанію Підгірну поважають як в медичному колі, так і в суспільстві.  Працювати в бойових умовах головному медику Монастирищини не вперше. Адже ще під час надзвичайної ситуації природного та епідеміологічного характеру, що сталася 23-27 липня 2008 року, вона першою організувала виїзди бригад швидкої медичної допомоги на місця катастрофи, де цілодобово очолювала чергування.

 Як говорить сама Стефанія Іванівна, «медики не мають часу на новини чи роздавати всім ЗМІ коментарі, бо всі працюють у надзвичайно напруженому режимі.

 Однак, на інтерв’ю з прес-службою УОЗ – погодилась. Стефанія Підгірна розповіла про захист від коронавірусу в районі, роботу свого закладу та медиків, а також їх готовність протистояти епідемії.  І про досягнення лікарні під своїм керівництвом.

Рівно чверть століття, – 25 років – тому Монастирською районною лікарнею почала керувати Стефанія Підгірна. Власне, сам лікувальний заклад знаходиться у м. Монастириськах Тернопільської областіn з населенням по району 26444 жителів, де переважає сільське населення старшого віку.

Заснований медзаклад ще у 1939 році. Перші відомості про медичне обслуговування населення району сягає з 1850-их років,  при тодішній Монастириській тютюновій фабриці заснували теперішню лікарню.

Сьогодні лікарня розміщена в пристосованих шести корпусах, які розташовані один від одного недалеко. Приміщення датовані ще 1820-1910  роками. Так, терапевтичне та неврологічне відділення знаходяться в колишньому приміщенні залізничного вокзалу, який функціонував ще за панської Польщі. У 90-тих роках було розпочато будівництво нового лікувального комплексу, яке станом на сьогодні законсервовано. Зараз воно було б дуже доречним. Керівництво району та лікарні неодноразово зверталось за допомогою, аби завершити будівництво даного комплексу.

Як з надією говорять самі медики,  їм віриться, що «у майбутньому вони неодмінно будуть працювати у новому приміщенні,  де буде можливість розмістити боксовані палати та надавати медичну допомогу в сучасних умовах».

Від того часу – багато змін та подій.

Стефанія Іванівна вирішила дуже багато медичних питань закладу. Змінилось не одне покоління медиків, змінилась й якість та доступність медичної допомоги, насамперед, завдяки роботі започаткованого Центру первинної медико-санітарної допомоги з сімейними лікарями, збільшились вимоги до  лабораторно-діагностичної, стаціонарної та ургентної допомоги, стало можливим проводити партнерські пологи, лапароскопічні операції. Впродовж трьох років медичний заклад за підсумками своєї роботи займав одні з перших місць.

Щодо роботи з епідситуації в районі, то вона проводилась систематично і постійно і до сьогоднішньої. Коли у світі почали виявляти перших хворих на короновірусну хворобу адміністрацією лікарні вже було розпочато певну роботу. Йдеться про такі заходи як: навчання лікарів по правильності одягання ЗІЗ, розробки згідно нормативних документів МОЗ та УОЗ маршрутів  пацієнтів, алгоритмів надання медичної допомоги. Ще у лютому проведено закупівлю перших ЗІЗ: костюмів одноразових, масок  та рукавиць. Згідно перших протоколів також було придбано швидкі тести для визначення грипу А та В.

«Все буде добре! Ми з вами! Ви – не одні!» стали гаслом для наших медичних працівників

• Відколи на Монастирищині виявили першого хворого, лікарня взагалі не була готова до такого виклику. Адже саме КНП «Монастирська районна лікарня» Монастириської районної ради не була у переліку лікарень першої хвилі для госпіталізації пацієнтів з COVID-19?
  
  

Чесно, ми трішечки були готові до прийому хворих, але не до масового виявлення та поступлення хворих з короновірусною хворобою.  Нам прийшлося жити в нових умовах не завдяки, а всупереч ним.

Завдяки розумінню, відданості більшості медичних працівників та швидкого збільшення виявлених хворих нам в екстремальних умовах довелось перепрофілізувати заклад в інфекційний госпіталь, створити медичні бригади для роботи з короновірусними хворими, розробити новий штатний розпис, змінити алгоритм дій, але найважчим залишалось підтримувати моральний дух працівників.

З перших хвилин допомагали слова  начальника управління охорони здоров’я ТОДА Володимира Богайчука: «Все буде добре! Ми з вами! Ви – не одні!» та слова підтримки заступника міністра охорони здоров’я Ірини Микичак, з якою був постійний зв’язок. Адже Ірина Володимирівна телефонувала майже  кожного дня. Саме ці слова: «Все буде добре! Ми з вами! Ви – не одні!» – і стали гаслом для наших медичних працівників.

Найважчим був ранок 30 березня. В області підтвердили 27 випадків серед медиків, переважна більшість з них – а це 24 –  з нашого  району, Монастириського. Це працівники нашої районної лікарні та центру первинної медико-санітарної допомоги Монастириського району. Багато з медичних працівників вибули з медичної передової і щойнайсумніше – їх кількість щодня зростала.

Важко було й тим, хто залишався на цій передовій боротьби з COVID-19. Була втома, був страх за рідних, невизначеність кожного наступного дня. А найбільше – за життя кожного пацієнта у стінах медзакладу… Але ці тривожні стани були коротчасними. Кожен знав, що його покликання – це допомога! І хто, як не ми!

 

Про бойову лікарку-інфекціоніста, яка будучи вагітною, не побоялася працювати з коронавірусною інфекцією

З 12 березня в Україні введено карантин, ми й не сподівались, що перший хворий буде в нас вже 17 березня. На той час у медзакладі працювало 204 медики. Зокрема і лікар-інфекціоніст Тетяна Сиваник. Вона – із села Савелівка. Працювала у Монастириській поліклініці віднедавна, адже нещодавно закінчила інтернатуру.  Лікар-інфекціоніст сумлінно виконувала дуже багато роботи, будучи вагітною, вже на 4 місці вагітності. Тай сама лікар «бойова», не боїться нічого, в тому числі й коронавірусної інфекції (сміється – авт.).

Її довелося перевести на дистанційну роботу, адже не мажемо ставити здоров’я її та малюка під загрозу. 

Фактично тепер у госпіталі працює п’ятнадцятеро лікарів. Усі вони працюють у надзвичайно посиленому режимі з одразу ненормованим робочим днем. У незручних костюмах, щитках і окулярах…

Дуже важко було у перші два тижні, більшість лікарів центру ПМСД пішла на самоізоляцію і до роботи ЦРЛ додалось ще взяття мазків ПРЛ, спостереження за хворими та видача листків непрацездатності.

• Яка спроможність вашого закладу, тимчасово перепрофільованого під госпіталь?

Монастириська райлікарня може прийняти більше півсотні хворих на COVID-19. Якщо точніше, то 55.

Спершу було чотири діючих апаратів  штучної вентиляції легень, до одного з яких можна підключити маску Сіпап, а також чотири концентратори кисню. Тоді – на початку боротьби з  COVID-19, про яку знали не лише в області, а й в Україні – нам допомогла Залішицька ЦРЛ та УОЗ, які надали один апарат ШВЛ та концентратор кисню.

На сьогодні ми маємо вже 6 апаратів ШВЛ, два з яких придбано за кошти Монастириської громади, районного бюджету та благодійних коштів, які зібрала наша закордонна діаспора, ще два апарати поступили централізовано.

Окремих боксів для розміщення хворих з підозрою на коронавірус у нас немає, тому прийшлось  організувати розмежування потоку хворих з врахування розміщення наших відділень, щоб як найменше було контактування між хворими.

• Яка сьогодні ситуація з забезпеченістю індивідуального захисту та спецобладнанням?

На сьогодні маємо достатньо захисних костюмів, рукавичок, дезінфікуючих засобів.

Забезпечені і антибіотиками широкого спектру дії. Хворі на коронавірус отримують повністю безкоштовне лікування. Великий внесок зробила на придбання медичних препаратів генеральна прокуратура, яка благодійно перевела 603 тис. грн. на наш рахунок.

Якщо робити розрахунок на реанімацію та інфекційне відділення, маємо забезпечення приблизно до двох тижнів. Засобів захисту на даний час є достатньо.

Є питання щодо забезпеченості противірусними препаратами, але це проблема тимчасового характеру. Одного тижня його достатньо, іншого – бракує.

 

• Тоді ж потрібна допомога.

Так, була потрібна, і на поміч прийшли волонтери та влада. Якби не волонтери, ми у березні – на початку нашого медичного фронту – не мали б достатньої кількості захисту.

У квітні  в інфекційному госпіталі КНП «Монастириська ЦРЛ» встановили дві функціональні спецрамки для знезараження поверхні одягу медиків, які працюють із хворими на коронавірус. На сьогодні таких рамок вже є 5 дякуючи не байдужим благодійникам.  Цими рамками давно користується світ і тепер вони є і в нас.

Важко зараз перелічити та згадати всі організації, підприємства, депутатів, небайдужих людей, які одразу кинулися на допомогу, перераховували кошти, і немалі, в умовах карантину вишукували і забезпечували нас різними засобами та апаратурою, яка нам була нагально потрібна на той час. За все ми їм безмежно вдячні!

«Найважчим морально було надавати медичну допомогу своїй працівниці, яка майже тиждень перебувала на апараті ШВЛ, стан її був вкрай важкий».

• Самі лікарі та навіть ваші колеги у Монастириськах визнають, що якби не ви, то неможливо було б справитись з епідситуацією в районі. Ситуація вийшла з-під котролю. І справді, тоді б, містечко Монастириська стало другим Уханем…

Ми – команда. Лише згуртованість медиків, довіра змогли побудувати цю, ой, нелегку роботу в піку захворюваності. У МОЗ визнали, що у нас максимальна щільність інфікованих і мінімальна смертність.

Я б додала найважливіше: чесна робота та максимальне реагування на кожний випадок. Координація дій з колегами із сусідніх районів, з УОЗ та МОЗ.

У моїй команді – професіонали! Так, були похибки. На початку березня в нас захворіла медсестричка. Багато медпрацівників було з нею в контакті. Тому весь персонал лікарні змушений був пройти тестування. І тому багато інфікованих.

В районі перехворіло 193 людей, в тому числі й 45 медиків. Одужало 167 людей. Решта – на самоізоляції.

На щастя, перебіг коровірусної хвороби у медичних працівників в 80% був легкий і майже безсимптомний.

З березня по сьогоднішній день госпіталізовано в стаціонар із важким та середньої важкості станом –  60 хворих на коронавірус. Найважчим морально було надавати медичну допомогу своїй працівниці, яка майже тиждень перебувала на апараті ШВЛ, стан її був вкрай важкий.

З Божою ласкою та дякуючи кваліфікованій роботі наших реаніматологів та терапевтів хвора перемогла цю недугу, на даний момент перебуває вдома на амбулаторній реабілітації.

Так, вся наша робота проходила в шаленому темпі, на вимогу часу і навіть на випередження.

• Чи тестують медичний персонал лікарні?

Ми займаємося поетапним тестуванням персоналу і дехто пройшов тестування вже двічі, зокрема, ті хто працюють у вогнищі коронавірусної інфекції. Наше головне завдання – зберегти наш колектив і подбати про здоров’я медиків та пацієнтів.

 Співпрацювали з районним штабом?

Так, постійно співпрацюємо з районним штабом інформаційно. Їхня координація  та моральна підтримка додають нам нових сил та можливостей діяти.

 Оперували …хворого на COVID-19

• Відомо, що ви здобули досвід не лише лікування хворих на коронавірус, а й їх оперування?

Так, у хворого на коронавірусну інфекцію, що перебував у нашому інфекційному госпіталі з ще з 30 березня, виникла тромбоемболія поверхневої стегнової та підколінної артерії.

У нього були ішемічна хвороба серця та миготлива аритмія. Спільними зусиллями судинного хірурга «Тернопільської університетської лікарні» Дмитра Будніка та нашої хірургічної операційної бригади (хірурга Василя Ференца, анестезіолога Василя Маркевича, анестезистки Ольги Вислоцької, операційної медичної сестри Уляни Яценик) проведено операцію емболтромбоектомію. Хворий уже одужав та виписаний додому.

 

• Ви виступили з ініціативою збору коштів для придбання апарату для штучної вентиляції легень.

Так, для цього є два рахунки: гривневий та валютний. Їх розміщено на фб-сторінці нашої Монастириської райлікарні. Там і звітують про кошти, які надходять. Власне, коштами займається головна бухгалтерка лікарні Любов Василів. Наразі зібрано 1774000 грн., та 10000 доларів, 75 євро.

• Як вважаєте, пік коронавірусної захворюваності в районі позаду чи попереду?

Не можу відповісти. Маю надію, що позаду. Ми маємо досвід, бо вже пройшли через це. І проходимо. Справлятися з вірусом – навчені життям. але щоб остаточно знищити вірус – потрібен або колективний імунітет, або ліки чи вакцина. Але, вірус мутує. І його знищити – ані сил медиків Монастириської райлікарні,  ані  благодійних коштів недостатньо. Треба працювати на найвищому, міністерському рівні і лише за державної підтримки.

Наш колектив готовий на самопожертви заради спільної мети – здоров’я наших людей

• У Вас прекрасний колектив, про лікарню відомо на всю Україну…

Я працюю уже 50 років, живу проблемами свого колективу. Кожний працівник нашого медичного закладу це – особистість. Всі ми різні і деколи треба прикласти чималих зусиль, щоб КНП «Монастириська ЦРЛ» працювала як один організм.

Хочеться щиро подякувати всьому колективу, уже згаданим Василеві Ференцу, Василеві Маркевичу, Ользі Вислоцькій, Уляні Яценик, а найбільше – терапевтам Надії Бабій та Ользі Назаровець. І усім, хто в надзвичайний період прийшов на допомогу, незважаючи на ризик, страх і не звертав увагу на весь, почасту фейковий бруд, який був вилитий саме в соціальних мережах.

В саме такій критичній ситуації я зрозуміла, що наш колектив є згуртованим, може підтримати або замінити один одного в будь-якій надважкій ситуації, готовий на самопожертви заради спільної мети – здоров’я наших людей.

• З 1 квітня стартував другий рівень медреформи. Що змінилося у Монастириській райлікарні?

Так, приділяємо значну увагу реформуванню вторинної медичної допомоги.

До початку епідемії наш заклад готувався до старту медичної реформи з 1 квітня 2020 року. Нами підписано угоду з НСЗУ на чотири пакети надання медичної допомоги населенню. В даний час ці пакети не задіяні у зв’язку з перепрофілізацією лікарні у госпіталь для лікування хворих на COVID-19. На сьогодні подана заявка на новий пакет послуг № 31.

• Які побажання у вас наостанок розмови?

Побажання… Зичу всім буди здоровими, щасливими та успішними. Сприймати кожне випробування долею, як таке, що можна здолати та пройти з честю. І в кожній ситуації залишатися ЛЮДИНОЮ!

А медикам бажаю, щоб ми всі вийшли з карантину живими та здоровими. Щоб ми медики мали пошану і гідну зарплату.

Сподіваюся, що моя команда, команда медиків буде й надалі так само гідно і віддано продовжувати нести свій обов’язок перед людьми.

Хочу, щоб всі ЗМІ, журналісти, розуміли, що нам важливо, як вони висвітлюють нашу роботу. Висвітлюють не сенсаційно, а правдиво. Бо як війна, так і вірус, нас об’єднує.

 Світлана Гуменна

Фото надані С.Підгірною

 Біографія

Підгірна Стефанія Іванівна народилася 01.01.1946 року в сім’ї колгоспника, в місті Борщів Тернопільської області.

З 1953 року по 1964 рік – навчання в Борщівській середній школі.

З 1964 року по 1970 рік – навчання в Вінницькому медичному інституті.

10.07.1970 р. після закінчення інституту направлена на роботу в Монастириську ЦРКЛ на посаду дільничного педіатра.

З 1978 року по 1988 рік – райпедіатр Монастириської ЦРКЛ.

З 1988 року по 1995 рік – заступник головного лікаря по лікувальній роботі.

З 22.11.1995 року – в. о. директора КНП «Монастириської ЦРЛ».

Під її керівництвом в районі проведено роботу по організації нових більш економічно вигідних форм медобслуговування таких як: стаціонари на дому, денні стаціонари.

Відкрито відділ інтенсивної терапії та анестезіології при центральній районній комунальній лікарні на 6 ліжок, пологове відділення сімейного типу.

Нагороджена Почесною Грамотою Міністерства охорони здоров’я України.