Художниця, письменниця від А до Я. Ганна Осадко

Сьогодні власними асоціаціями з читачами «Погляду» поділилася художниця і письменниця з Тернополя Ганна Осадко.

А – алкоголь

«Кульбабове вино». І це не лише безсмертний твір Бредбері, а й справді вино, яке у травні сама зробила, і днями уже закупорила у пляшки. Ото буде мені пахнути сонцем і щастям у довгі_зимові_вечори).

Б – безвіз

Треба нарешті встати у чергу, аби паспорт зробити(усміхається – ред.).

В – «Вулиця Леніна, 29, квартира 9»

«Моє дитинство, мій четвертий кут». Дім, де я народилася, дім, що досі мені сниться, дім, у якому пам’ятаю кожну рисочку, кожну зморщечку…

Г – гроші

Все складно. Досі по-справжньому не навчилася їх приймати, хоча помітні успіхи вже є. Ну, знаєте як нам вбивали в голову – на рівні підсвідомості – у радянській школі, що гроші – то зло, що лише прокляті капіталісти їх мають, і що заможним бути соромно(усміхається – ред.).

Ґ – ґонор

То не про мене. На жаль (усміхається – ред.).

Д – дитинство

Окремий Всесвіт, коли час плине довго, коли літо – то справді маленьке життя,коли все так по-справжньому. Це коли ридала над зрізаними тополями у дворі (маленька друїдка), коли, загубившись,  збирала суниці на цвинтарі, питаючи дозволу у мешканців могил, чи коли ладувала чарівну подушку із тополиного пуху, чи влаштовувала втечу нутрій із клітки… Власне, чи не більшість моїх сюжетних віршів – про дитинство. І попри їхню «індивідуальність» кожен читач вичитує тут і свої відчуття-почуття-пригоди тієї прекрасної епохи.

Е – енергія

Лііііто, коли можна харчуватися лише сонцем і черешнями.

Є – єство

Щось тепле, кругле і потаємне всередині тебе.

Ж – життя

Пригода, дорога, шлях до себе, аби протарабанившись через купу літ нарешті усвідомити, що найвища мудрість – то «жити просто, просто жити, ткати пісню, жати жито…»

З – зима

Жестяк)

И – ирій

Туди відлітають лелеки на зиму (яка, як я вже казала раніше, жестяк)і навесні приносять звідти немовлят).

І – ілюстрування

Це гарно і це захоплює. Кожну книгу, яку ілюструю, пропускаю через себе, намагаюся побачити в словах картинки і відтворити їх – у різних техніках, які би «личили» тому чи іншому тексту – графіка, пластилін, скло, тканини, фарби…

Ї – їжа

Ритуал. Я не люблю і не вмію їсти сама – це надто нудно. Думаю, якби жила сама, то і їсти би ніколи не готувала (хоча готувати люблю-люблю)- так би на одних канапках і черешні прижила свій вік). Їжа – це родина, це великий стіл, це розмови, це обмін енергіями. У цьому я нагадую собі члена якоїсь провінційної великої італійської родини, для якої вечеря – то дві-три-чотири години свята, яке завжди з тобою).

Й – йти

…пішки лісом.

К – кухня

Моя улюблена кімната. Я там і готую, і малюю, і пишу і читаю, і валяю з вовни, і працюю зі шкірою, і ще купа всього. 

Л – літо

Це я. Літолюбка і люболітка!

М – мама

Людина, яка любить мене найбільше у світі.

Н – найкраща подруга

Олена.

О – одяг

20 «не вигуляних» спідниць у шафі й особливі сентименти перед якими зручними лашками, які не годна зняти. Ну, і мій стиль, про який сестра каже: «Воно все таке дииивне, але тобі личить». 

П – подорожі

Дуже люблю! Неймовірне відчуття волі, коли годині о п’ятій тебе висаджують з туристичного автобуса – і до пізнього вечора ти один на один (вірніше, один на два, бо мандрувала ген далеко з подругою) із Прагою, чи Віднем, чи Парижем… Це реально кайфово.

Р – радість

Люблю колекціонувати радість – помічати, як розцвітають усмішки на обличчях незнайомих людей – на вулиці, у транспорті, коли вони говорять по телефону з кимось близьким, чи просто йдуть, занурені у якісь теплі спогади.

С – сни

Часом літальні, часом віщі, часом кумедні.

Т – Тернопіль

Повернення додому.

У – улюблений

…колір. Фіолетовий.

Ф – фотографії

В юності колекціонувала старі фотографії. Купувала часом на мистецькому ринку у Львові – світлини людей, що давно відійшли, і вигадувала їхні долі, та імена, їхні любові та сльози. І – особливо, оте, що було потім, яким чином, через які десяті руки отой спомин про людину, отой один момент, єдина посмішка з минулого – потрапив на барахолку…

Х – художник

… скажи-скажи художнік, какого цвєта дождік?)

Ц – ціль

В тирі. У житті не вмію (не хочу) ставити собі цілі, живу, насолоджуючись кожним окремим днем, люблю свою роботу (це печаль – працювати на осоружній роботі), люблю своїх людей, і кота свого люблю, і равликів своїх, і їсти готувати люблю, і взагалі.

Ч – час

…минає. Бо так. Бо це було би насправді жахливо – жити вічно й незмінно.

Ш – шум

Не люблю. Навіть на компі не маю навушників, дивлюся відео на німо.

Щ – щастя

Всередині тебе.

Які знаки в житті м’які для вас?

Кіт-Кіт – найбільше.

Ю – юність

Зелений, вразливий, оголено-душний, надривний. А взагалі не вважаю, що 16 років – то найкраща пора у житті та вряд би чи хотіла її повторити. Для мене комфортний вік настав десь у 26 – і досі. Хай би потривала трошки оця розкіш, що зветься життям.

Я – я

Помічаю дрібниці. Люблю жити. Люблю любити. Люблю черешні.

Підготувала Ірина Юрко.

Фото з приватної галереї Ганни Осадко.