Письменниця від А до Я. Дзвінка Торохтушко з Тернополя

Що ліпше може розповісти про письменника, ніж його слова, словосполучення і речення? Вірно – аналогів немає. Але «Погляд» став на ще вужчий шлях, запропонувавши розкласти подробиці про себе по літерах української абетки письменниці Дзвінці Торохтушко. Вийшла така собі гра в асоціації. 

– Озадачили…, – прокоментувала пропозицію Дзвінка. – Про себе в літерах… Це професійне, мабуть. У мене все життя літери. Відколи навчилась їх читати і писати. Літери, звуки, слова – це те, чим живу. Настільки, що слова відчуваю на дотик, на смак, навіть, іноді, на час і на епоху.

А – автограф

Не відчуваю себе селебритіс, тому досі комплексую їх писати. Намагаюся уникати. Але сама люблю їх отримувати. Особливо від друзів. Щиро радію, коли хтось із них видає книжку, чи альбом і таким легким, недбалим, розчерком пише щось на обкладинці. Може, колись навчуся так робити сама. А поки що, коли просять автограф, пишу по-дилетантському, розлого і з хорошими побажаннями. НЕ люблю слави. Слава – дівка з примхами і непостійними характером.

Б – батьки

Я мамина. Батьки розлучилися, я ще зовсім малою була. Тато невдовзі помер. Так з мамою і росла. Більше, правда, з дідом і бабусею. Мама постійно працювала.

В – війна

Маркер, який поділив життя на до неї і оцю, уже трирічну її тривалість. Заздрю тим, хто досі не відчув її подиху в потилицю і не бачив рубців і шрамів, котрі війна залищає на людях і долях. Хочеться побачити по скоріше точку відліку – після війни. Хочеться миру.

Г – грамотність

Необхідна умова виживання.

Ґ – ґуґл (google)

Все життя в пошуку. Відповідей на питання, засобів для виживання, чогось нового і цікавого. Ґугл – місце, де можна знайти багато чого. Хтось, кажуть, там і себе знаходить. Я колись спробувала теж. Набрала в пошуковику і знайшла про себе багато цікавого.

Д – діти

Вони різні і однакові одночасно. Такі собі мурашки, мишки, котики і зайчики, котрі відбирають твій час, змушують змінюватись, ставати дорослішою. Я впираюсь, наскільки можу. Мені не хочеться дорослішати. Мені подобається, коли дорослішають діти. Є надія, що: ось виростуть і буде менше клопотів. Ага! В дітей є характерна риса – вирости і подарувати вам внуків. І це щастя. Бо відчуваєш плин життя, немарність його, майбутнє бачиш. Можеш подарувати внукам те, чого не могла дати дітям. Внуки – кращі. Вони маленькі і в них небо в очах.

Е – енергія

Мені треба якісь батарейки вже, чи зарядний пристрій. Старію, мабуть. Раніше могла більше і встигала більше. Енергії бракує.

Є – єресь

А що це таке? Я не розумію. Канонічно: єресь – то неправильні аспекти віри. Але ж… Ну, людина або вірить, або – аспекти… Там, де виникають аспекти, – то вже не віра, а довіра до чиєїсь думки, чийогось трактування. Віра для мене – річ інтимна і особиста.

Ж – життя

Каже мій Зайко: «Мама, а на тій старій планеті, де ми раніше жили, завжди було свято, правда? І там ніколи не було війни, злих людей, астми і алкоголіків…».

Намагаюсь жити на тій планеті, яка є. І зробити її трохи кращою. Наскільки можу. Колись один буддійський монах казав мені, що одна посмішка – це одна/восьмимільярдна частина сонечка. Хоч це я вмію робити. Посміхаюсь.

З – заздрість

Не знаю. Не склалось у мене з цим почуттям. Не заздрю нікому, щоб він там не мав, як би не жив. Не бачу сенсу. Від заздрощів не з’являються здобутки, лише болячки. І характер псується. Не хочу, щоб відьмою на старість називали.

И – ирій

Хочу туди. Я вірю, що він є. Це, напевно, ота стара планета, де ми колись жили. Про яку мій Зайко розповідає. Дорогу туди знають журавлі. А перепустку лелеки дають.

І – інакодумці

На здоров’ячко. З розумною людиною я готова до спілкування завжди. Незважаючи на розбіжність поглядів. Вийнятки – «мишебратья», «одін народ», «рускій мір». За «Гасподь па українскі нє панімаєт» даю по рогах, оскільки вважаю це бісовщиною. А демони цього роду виганяються виключно постом, молитвою і хорошими правим хуком.

Ї – їмость

Немає такого слова.

Й – йти

Можна зупинитись. Перепочити і поміняти коней. Навіть, на переправі. Якщо потрібно. Штамп – не завжди істина. Іноді краще ризиково пересісти на нового коня, ніж на старому піти на дно.

К – Кременець

Сакральне місто. Єрусалим на горах, шеол – в долині. Волинська Швейцарія і містечкове болото. Так якось. Там пуповина під вишнею закопана. Дідо заплатив акушерці з пологового три рублі, щоб її забрати.

Л – літо

Літати хочу. Під хмарами, високо в небі. З птахами. Подружка каже, що я – курка. Розумію, що вся справа в крилах. Вивчаю методику іх нарощення і аеродинаміку.

М – «Масік»

Точка неповернення.

Н – не

Не з дієсловами пишеться окремо. Не робитиму злого, а там воно якось буде.

О – обійми

Приймаю і роздаю в необмеженій кількості.

П – «Погляд»

Точка відліку. Надійка, ЛюпКа Вовк, Наталка, Іринка.

Р – Радянський Союз  

Бездуховне, примітивне лайно. Злити і забути. Не нити за рабством. Це тема для майбутніх істориків.

С – сім’я

Альфа і Омега.

Т – Тернопіль

Файне місто. Як цукерка у фантику.

У – улюблений

«Десь гори зелені і море патлате, Там жінка вродлива сина вродила… «Улюблений поет – Тодось Осьмачка.  Улюблений художник – Казимир Малевич. Поверх чорного квадрату завжди можна намалювати свій світ.  Улюблений композитор – Вівальді.  Якщо є пори року – то значить, що життя триває. Останнім часом, правда не встигаю слухати Антоніо. Зате наслухаю Романа Коляду. Улюблене заняття – писати. Улюблений вид спорту – встигнути написати. Улюблене бажання – виспатись. Улюблена мрія – жити.

Ф – «Фотограф»

Показати інший бік та інший вимір життя.

Х – хобі

Не в тему, мабуть. Моє захоплення – мої друзі. Не знаю, як вони мене терплять, але я безмежно їх люблю за це. Вони неймовірні.

Ц – ціль

Я погано стріляю, часто не влучаю. Чи то життєві набої погані, чи не з тієї зброї.

Ч – час

Час – то така шалена штука. Я не знаю, що воно таке. То біжить, то його не вистачає.

Ш – шанувальники

Боюся цього слова. Воно хиже. Як вовк в овечій шкурі.

Щ – щастя

Щастя я люблю!!!!

Які знаки в житті м’які для вас?

Небо, сонце, діти, Україна.

Ю – юність

То такий період, коли  носиш рожеві окуляри і весь світ в тебе коло ніг? То вона в мене зараз. Чесно. Навіть, прищами обсипало. Якщо відверто, то прищі алергічні. Але я про те нікому не кажу. Хай думають, що то я еліксир молодості найшла.

Я – я

Остання літера. Я не хочу бути ні тут останньою, ні першою десь там, де терплячим і вбогим духом рай обіцяють. Я не терпляча і не вбога. Ні духом, ні  взагалі, ніяк не убога. Я – щаслива. Щастя – критерій особистісний. Я щаслива, бо відчуваю себе особистістю. В мене шестеро дітей – я багата. В мене двоє внуків – я заможна. Ще жива мама – я ще дитина. В мене були прекрасні вчителі – я така, як я є. В мене найкращі друзі в світі – я багато можу. Я вмію любити – я живу.

Підготувала Ірина Юрко.