У Тернополі показали фільм, яким повернули Малевича в Україну

Тернопіль став одним із перших міст, де показали документальний повнометражний фільм «Малевич» режисера Володимира Луцького. На його презентації в «Сінема Сіті» були присутні продюсер стрічки Олег Щербина, кінокритик Ярослав Підгора-Гвяздовський та голова Тернопільської кінокомісії Леонід Бицюра.

Головна тема стрічки — дослідження зв’язку України та Казимира Малевича. Цей художник народився в Києві, тут провів юнацькі роки, навчався. Тутешня природа, середовище, мистецтво, народна культура вплинули на нього.

— Цим фільмом, перш за все, хотіли повернути Малевича в український контекст. Ми розповіли про ті деталі його життя та творчості, котрі тривалий час приховували, — каже Олег Щербина. — Російська федерація використовувала Малевича в своїх цілях, позиціонувала його як «серце русского авангарда». А цей фільм показує, що в «русского авангарда» українське серце. Малевич не просто народився в Києві — він виріс в Україні. І під час роботи над фільмом ми віднайшли той будинок, у якому він насправді народився. Творчість Малевича бере початок із української дійсності й фольклору. Хоча й не існує записів, але відомо, що він вчився у «школі Мурашка». На Казимира Малевича сильно вплинув Микола Пимоненко та його творчість. Зокрема, у своїх творах авангардист часто інтерпретував роботи вчителя.

Ярослав Підгора-Гвяздовський додає:

— У фільмі йдеться про ті речі, про які не говорили, або говорили, проте не проговорювали. Ім’я Казимира Малевича намагались стерти. Чому? Не тільки тому, що він створив стиль, котрий розходився із визначеною радянською владою системою цінностей, а й тому, що його супрематизм пішов від українського народного мистецтва. Про це мало хто говорить, бо про це мало хто знає.

Ця стрічка, на думку кінокритика, вдало поєднує інформаційну та естетичну складову. Вона оперує складними формами, але її розповідь проста й зрозуміла. Багатошаровості фільму надають спогади родичів, розповіді істориків мистецтва, галеристів та архітекторів із України, Польщі, Нідерландів, Білорусі, Франції. У «Малевичі» багато архівні кадрів, а деякі з його картин «оживили» за допомогою комп’ютерної графіки.

Один із ключових моментів фільму — візуалізація стрічки, що її Казимир Малевич планував створити із режисером-авангардистом Гансом Ріхтером. Сценарій для неї художник написав у 1930 році. Фільм так і не побачив світ. Візуалізувати його вдалось завдяки знайденим у архіві центру Гетті (Лос-Анджелес) кольоровим оригіналам розкадровок сценарію. Олег Щербина зауважує: стверджувати, що фільм мав бути саме таким не можна, але його творці максимально точно відтворили сценарій. У стрічці показана трансформація форми — коло стає квадратом, квадрат розсипається на менші квадрати, півколо стає колом; взаємодія кольору та контрастів.

Мовлячи про свої враження від фільму, Леонід Бицюра нагадав, що Казимир Малевич — один з найбільш упізнаваних художників. Але його творчість не обмежується самим лише «Чорним квадратом», і стрічка демонструє широкий діапазон творчості Малевича. Пан Леонід назвав «Малевич» фільмом-відкриттям.

Анна Золотнюк.