Тернопільська студентка стала найспівочішим медпрацівником

Студентка 5 курсу стоматологічного факультету Христина Врублевська – переможець ХІІІ Всеукраїнського фестивалю-конкурсу студентів-медиків і медичних працівників України «Ліра Гіппократа», що відбувся в грудні 2018 року в Києві. Докладніше про свою участь в конкурсі й студентське життя загалом, про те, чого чекає від нового, 2019 року, Христина розповіла в інтерв’ю «Медичній академії».

– Ви вибороли першість на конкурсі, що збирає найспівочіших медпрацівників і студентів медичних навчальних закладів України. Мабуть, це було нелегко, зважаючи на велику кількість учасників.

– Захід був справді масштабним. У ньому взяли участь представники Львівського, Івано-Франківського, Вінницького, Київського, Харківського, Луганського медичних університетів, низки медичних коледжів і лікувальних установ. Конкурсанти виступали в концертній залі Київської дитячої школи мистецтв імені Стефана Турчака.

– За перемогу в номінації «вокал» ви нагороджені…

– … дипломом лауреата першої премії та пам’ятною медаллю.

– Що виконували?

– Пісню Миколи Мозгового «Минає день, минає ніч», що вже стала пісенною класикою, та українське попурі – музичну композицію з кількох відомих й улюблених усіма мелодій.

– Ваш вибір свідчить про чудовий музичний смак. Пісенна спадщина Миколи Мозгового, якого ще за життя називали класиком української естради, близька вашому серцю?

– Його пісні дивовижні й з часом, переконана, набиратимуть дедалі більшої популярності, зокрема, й серед молоді. Мені пісня Миколи Мозгового «Минає день, минає ніч» – дуже щира, мелодійна – принесла перемогу. Коли співала, бачила, що члени журі зворушені.

– Для вокалу ця композиція досить складна, але тим більшою є радість від успіху. Хто допомагав вам готуватися до виступу?

– Директор Козівського районного будинку культури Світлана Борисівна Андрушків, у якої в дитинстві я навчалася співочій майстерності. На уроки вокалу до Світлани Борисівни ходила з десяти років.

– Це ваша друга перемога на Всеукраїнському фестивалі творчості студентів-медиків і медичних працівників «Ліра Гіппократа»?

– Так, уперше я представляла ТДМУ на цьому фестивалі-конкурсі торік. Виступала в дуеті зі студентом факультету іноземних студентів ТДМУ Хубертом Мікошею. Ми виконали одну англійську та одну італійську пісню й здобули перше місце в номінації «Академічний спів».

– Отже, співаєте ви з дитинства. В яких ще фестивалях брали участь?

– Їх чимало – і в Україні, і за кордоном. Серед найпам’ятніших – Міжнародний дитячий фестиваль «Сонце, радість, краса» в Болгарії, де я перемогла в номінації «естрадний вокал», дитячо-юнацький фестиваль мистецтв у Львові «Сурми звитяги», де посіла третє місце. Торік представляла наш університет на відкритому студентському пісенному фестивалі-конкурсі «Окрилені піснею», який традиційно зорганізовує Тернопільський національний педагогічний університет імені В.Гнатюка, і виборола перше місце в категорії «естрадний вокал» серед аматорів.

– Медицину здавна називають найблагороднішим з усіх мистецтв. Ви обрали її випадково?

– Ні, адже життя моєї родини нерозривно пов’язано з медициною. Мама працює фізіотерапевтом у районній поліклініці в Козові, батько – стоматолог. Дідусь і бабуся (татові батьки) свого часу закінчили стоматологічний факультет Київського медичного університету. На свята, коли збиралася разом уся родина, найцікавіші розмови дорослих завжди були пов’язані з медициною. Мені подобалося слухати про різні випадки з лікарської практики. Хотілося швидше вирости й теж бути лікарем, щоб допомагати хворим людям ставати здоровими. Бо тільки здорові люди – щасливі.

– Ваші батьки теж навчалися в ТДМУ?

– Ні, на той час у ТДМУ ще не було стоматологічного факультету, тож тато закінчив Чортківське медичне училище, потім – Івано-Франківський медичний університет. Мама теж спершу здобула медсестринську освіту у Чорткові.

– Кого вважаєте своїм найбільшим другом і порадником?

– Маму. Вдячна їй за те, що зростала в любові, і за те, що змалку привчала мене бути відповідальною, не лінуватися, правильно розподіляти свій час. Я успішно навчалася, брала участь в учнівських олімпіадах з різних навчальних дисциплін. Відбувалися вони взимку, під час канікул, тому зима в мене асоціювалася не з новорічними святами, а з підготовкою до олімпіадних змагань. Після канікул зранку знову квапилася на уроки, потім – на заняття з вокалу або репетицію театрального чи хореографічного гуртка. Кожен день був розписаний. Пригадую, я навіть скаржилася мамі, що більшість моїх однокласників, прийшовши додому після школи, дивляться телевізор, а в мене на це часу немає. Коли стала старшою, зрозуміла, що такий режим дня був правильним. Я навчилася берегти та раціонально використовувати свій час, бути зібраною, дисциплінованою. Дуже вдячна за це своїм батькам. Козівську гімназію закінчила із золотою медаллю. «Вага» мого шкільного атестата була максимальною: 60 балів з 60 можливих. Батьки підтримали моє рішення стати лікарем-стоматологом. Для навчання обрала ТДМУ, бо тут є всі умови, щоб здобути добру освіту.

– Зимову сесію склали успішно?

– Так, після сесії розпочалася моя зимова виробнича практика з дитячої стоматології в Тернопільській дитячій поліклініці.

– Діти зазвичай лікарів побоюються.

– Похід до стоматолога і в дорослих не викликає радісних емоцій, як, скажімо, відвідини театру чи концерту. Тож до кожного дорослого пацієнта потрібен індивідуальний підхід, а до дітей – тим більше. Важливо вміти з ними спілкуватися. Сучасні технології дають можливість лікувати без болю. Але якщо батьки лякають свого малюка, кажучи: «Не слухатимешся – поведу тебе до стоматолога», то це може надовго вселити в дитину страх перед людьми в білих халатах.

– Зараз у кожній християнській оселі панує різдвяний настрій. Розкажіть про різдвяні традиції вашої родини.

– На Різдво батьки встановлюють у хаті дідуха та ялинку. В дитинстві дідусь стелив сіно на долівці, і вдвох з молодшою сестричкою Соломією ми лізли під сіл квоктати, щоб кури прийдешнього року добре неслися та в господарстві велася всіляка живність. Ходили також колядувати, щедрувати. І тепер колядуємо – родичам, друзям. У Соломії дуже гарний голос. Альт.

– Соломія теж студентка?

– Ні, вона учениця 10 класу гімназії. Дуже любить тварин і в дитинстві збиралася стати ветеринаром, як інший наш дідусь, що закінчив Львівський університет ветеринарної медицини. Їй ще дуже подобається театральне мистецтво. Я ж на дозвіллі люблю слухати українські пісні на веб-сайтах, зокрема, твори Миколи Мозгового, Володимира Івасюка. Їхня творчість великою мірою вплинула на формування моєї свідомості.

– Своїм покликанням вважаєте …

– … стоматологію і з нею пов’язую своє майбутнє. А спів – це захоплення, відпочинок.

– Який вислів вас надихає?

– Він про щастя. В одній з книг прочитала, що щастя – немов метелик. Чим заповзятливіше намагаємося його зловити, тим далі воно відлітає й ховається. Але коли відкладаємо сачок, щастя тихенько прилітає та сідає нам на плече.

– Кажуть: новий рік – нові сподівання. Чого чекаєте від 2019 року?

– Найголовніше, щоб Україна цього року отримала, нарешті, мир, а люди – можливість спокійно жити на своїй землі, щоб країна-агресор Росія звільнила українських політв’язнів і не зазіхала на територіальну цілісність нашої держави. Сподіваюся також на зростання вітчизняної економіки й на те, що в молоді буде більше можливостей зреалізувати себе в Україні, а не їхати за кордон.

– Своє майбутнє пов’язуєте…

– … з Україною. Мені було цікаво побувати в Польщі, Словаччині, Німеччині, Болгарії, залюбки відвідаю й інші країни, щоб більше довідатися про їх культуру, звичаї, традиції, побачити щось нове для себе… І повернутися додому. Бо на чужині скрізь почуваєшся гостем. Тому жити й працювати хочу в рідній країні.

Лідія ХМІЛЯР,

Микола ВАСИЛЕЧКО (фото)