Такого «зрощення» правоохоронних органів із бандитами я ще не бачив, – тернопільський екс-регіонал
В журналі “Український тиждень” № 7 вийшла стаття Вікторії Матоли “Місця під сонцем”. Автор опитала нинішніх і колишніх членів Партії регіонів, чому вони стали партійцями. Серед опитуваних є і житель Тернопільщини, Петро Павлович – сільський голова, – пише За Збручем.
«Я давно обіймаю посаду сільського голови. Пережив різні влади – від комуністичної до нинішньої, але такого пресингу, як за цієї не відчував. Такого «зрощення» правоохоронних органів із бандитами досі не бачив. Близько трьох років тому почався серйозний пресинг. Не те, що важко було втриматись на посаді, жити було важко.
Тому довелося робити певні кардинальні кроки, бо можна було дістати статтю. За кожним сільським головою була закріплена людина в райдержадміністрації. Пристосованців різного роду багато. Їхнім завданням було створити осередок ПР. Усім казали прямо – ніяких конспірацій не було. Тоді основну масу керівництва сіл району – 96% – 98% – змусили вступити до ПР.
Крім того, у кожній галузі вище начальство працювало по своїх людях: окремо освіта, медицина,соціальна сфера тощо. Були випадки, коли хтось і сам не знав, що він у партії. Ще керівників вищого рівня повідомляли, а решту просто заганяли і все.
Такий принцип – що більше людей в партії, то нібито буде більша підтримка – пішов не від ПР, а ще від Комуністичної партії. Так триває і досі. Проте я ніколи не поділяв їхні погляди. Останньою краплею став силовий розгін студентів (у листопаді 2013 року).
Коли пролилася перша кров, ми, усі голови району, написали заяву про вихід. Потім закликали до такого кроку і своїх підлеглих. Наскільки мені відомо, залишились в партії хіба що чиновники з райдержадміністрацій. Більше на вступ до Партії регіонів, ні до будь-якої іншої партії не погоджусь.»
Які ви голови перекінчики розумні заднім числом. У Людини є завжди можливість вибрати, або залишитись Людиною, навіть втративши посаду, або стати хруньом.
та що ви. вони ради посади будуть кому завгодно молитися. посада – це для них головне. а залишатися чи н1 людиною вони вир1шувати не здатн1.