Тернопільські міліціонери викликали потерпілого без ноги з іншої області на 3 годину ранку, а самі не прийшли!

Ми колись вже писали про випадок, який стався на самий Новий рік, 1 січня 2013 року на залізничному вокзалі. Тоді на слизькому пероні львів’янин Ігор Дякович втратив ногу.

Нагадаємо, чоловік приїхав у Тернопіль зустрічати з друзями Новий рік. Вранці він намагався встигнути на свій потяг, посковзнувся і впав на рейки, просто під колеса вагону. Відтак, він отримав дуже серйозні травми і потрапив у реанімацію у важкому стані. Чоловікові ампутували ліву ногу до гомілки. Крім того, він отримав численні травми, струс головного мозку, закритий перелом ключиці.

До цього часу – півтора року – тягнеться слідство у цій справі. Вочевидь, правоохоронці не квапляться встановити винних, або ж просто не хочуть цього зробити. Більше того – вони просто знущаютсья з інваліда. Такий висновок можна зробити з листа Ігоря Дяковича, який редакція “За Збручем” отримала сьогодні. Ось що пише чоловік про доблесних тернопільських міліціонерів та прокурорів:

“1 січня 2013 року я потрапив під поїзд на Тернопільському вокзалі і втратив ногу. Слідство тягнеться аж до цього часу. Сьогодні вночі зі мною стався випадок, який просто прибив мене. Зауважу, що випадок, зі слів чергового міліціонера, не поодинокий, і така організація роботи, в принципі, буденна. Але викликати потерпілого з іншої області на 3 годину ранку, а самим не приїхати – це верх непрофесійності, бездарності і наглості. Дуже хочу, щоб Ви описали це у Вашому виданні, щоб люди знали, на кого витрачаються їхні податки.

Десь тиждень тому отримав повістку на проведення слідчого експерименту в Тернополі. Оскільки події зі мною сталися о 4.00 ранку, в повістці було вказано з’явитися на 3.00 в кімнату прийому громадян в лінійному відділі міліції на вокзалі. Я, кинувши всі свої справи, намастивши ногу різними кремами (в мене почалося незначне загноєння), прибув до Тернополя. До 2.30 години я сидів в колеги недалеко від вокзалу, а рівно в 3.00 я прийшов до міліції. Яким же було моє здивування, коли я не побачив там нікого, крім чергового міліціонера. Тобто ні слідчого, ні прокурора, на свідків, що мали б бути на слідчих діях. Черговий почав дзвонити до слідчих. Одна, наскільки я зрозумів, сказала, що то не її справа, і взагалі вона спить. Інша десь разів 4 не брала трубки, прокурор теж проігнорувала дзвінок … Я стою і думаю: а для чого це я їхав 130 км до Тернополя, і зараз 130 км повертатися назад? Для того, щоб поцілувати клямку? Ці виродки ганяють інваліда з іншої області, а самі не можуть піднятися і приїхати навіть з іншого кінця міста? Ганьба таким міліціонерам!

Запевняю, що свою поїздку, яка, до речі, принесла мені купу незручностей, я їм не пробачу. Прокурор і слідчий повинні понести покарання! Це мінімум кримінальна відповідальність, а саме – службова недбалість!”