Тернопільський священник о. Роман Демуш започаткував молитовну ініціативу #InstaЦерква

Через пощирення вірусу та карантин ми фізично опинилися поза стінами храмів. Однак, Церква не залишає свою паству без духовної поживи. Ми також писали про священиків, які допомагають своїм вірним підтримувати внутрішній баланс через використання новітніх технологій. Отець Роман Демуш – молодий тернопільський священик УГКЦ, який запропонував охочим збиратися щовечора о 21:00 у соціальній мережі Instagram, і у форматі прямої трансляції молитися спільно вервицю. Спочатку відвідувачів було набагато, проте щовечора кількість молільників збільшувалась і тепер сягає кількох тисяч. В Інстаграмі ініціативу назвали #InstaЦерква, саме за таким хештегом можна і долучатися до ініціативи.

Як виникла ініціатива онлайн-вервиці? Чому саме такий формат молитви є ефективним для вірян?

Ідея молитися вервицю в Інстаграмі – виникла спонтанно. Ще на початку карантину.  Причиною молитви, напевне, була свого роду – безпорадність. Бо в цей час ми не дуже багато можем щось зробити. У цій небезпечній, невідомій і крихкій ситуації, ми можемо хіба довіритись Богові.  В часі карантину ми всі змінили спосіб життя, в нас всіх з’явилося більше вільного часу. І цей час потрібно наповнити якісно. Молитва, як на мене, найякісніше і найзмістовніше переживання часу.

Чому саме вибрано Instagram як платформу для трансляції? Яким чином популяризуєте свою ініціативу у соціальній мережі?

Чому Іnstagram? Ну перш за все, що ця соціальна мережа мені найближча, в ній я вже попередньо реалізовував різні пасторальлні проєкти. Тут є аудиторія, якій я цікавий і мої пропозиції. Тут є аудиторія, яка цікава мені, зокрема молоді люди. Мені цікаво з ними працювати, бо вони вимагають якісного контенту. Вони дуже критичні і вимогливі, а ще: мені подобаються алгоритми роботи цієї соціальної мережі. В Instagram цінується «справжність»: тут дуже швидко знімаються всі «маски і аватарки», що є небезпекою віртуального життя. Дуже швидко «розвуальовують», чи ти говориш правду, чи обманюєш,  чи сам живеш так, як вчиш, чи ні. Тому моя присутність в Інстаграмі для мене є свого роду викликом і стимулом. Бути справжнім! Бути добрим священником.

Я б не сказав що дуже популяризую цю ініціатииву. Ініціативу онлайн-молитви популяризують самі молільники. Мушу визнати, що в часі карантину число моїх  підписників збільшилося вдвічі. Люди ділилися своїми фото з вечірніх молитов у своїх сторіс, запрошуючи інших на молитву. То вийшов такий собі молитовний флеш-моб. Це була справжня Євангелізація і свідчення.

Ваш проект називають #InstaЦерквою. Наскільки сьогодні платформи соціальних мереж є дієвими для служіння Церкви?

Бачите, виклик часу і ситуації, стимулював усю церковну дійсність, в міру можливого, транспортуватися в онлайн вимір. Це стало викликом. Але як на мене Церква дуже потужно відреагувала на цей виклик і справилася з завданням. Церква стала, відкритою, доступною, цікавою, якщо хочете- навіть сучасною. Звичайно, мусимо розуміти і вважати на те, що живі стосунки це щось інше, ніж віртуальна реальність. Хоча я її люблю називати не віртуальною реальністю, але реальною віртуальністю, не знаю наскільки цей термін правильно. Треба було б задуматись глибше. Тим не менше Церква відкрила своє нове обличчя, нове дихання, а найголовніше продовжила бути близько людей, близько своїх вірних, не залишивши їх у цей непростий час випробування, нерозуміння і труднощів.

Так само й Інстараграм – це засіб комунікації між людьми, але в ці вечори, я побачив, що він може допомогти комунікувати навіть з Богом. Бо сам Христос каже: “Де двоє або тороє в моє Ім я – там і я серед них” – а тут нас тисячі молимося вервицю онлайн. Для декого це стала нагода взяти до рук вервицю вперше. Для декого це нагода молитися зі своїми дітьми. Для декого – це нагода знову просто почати молитися. З відгуків моїх підписників бачу, що такий спосіб молитви допомагає будувати домашню Церкву, бо вони моляться цілими родинами. І це для мене найцінніше, що показала ця вервиця онлайн! Молитва цілих Родин – творення домашньої церкви! Ц е не є щось нове, придумане. Це те що ми всі відкрили для себе заново. І я також! Це щось, направду особливе.

Оскільки ми перебуваємо у межах великоднього періоду, якими будуть ваші духовні настанови для #InstaЦеркви, щоб у цей непростий час карантину вповні пережити пасхальну радість?

Христос Воскрес! Свідомість цієї звістки, цього факту котрий відбувся, цієї події яка змінила історію всесвіту , людства і кожної людини зокрема, мало б наповнити наше життя, наш розум, нашу душу, наше серце – спокоєм та миром. Звістка про Воскресіння – це звістка радості! Незважаючи на ситуацію, життєві виклики, труднощі. Головно ми, християни, які декларуємо що увірували в цю звістку, маємо нею жити! Не просто відповідати: «Воістину Воскрес»! Те воістину Воскрес – має стати нашою відповіддю життям!

Сидіти вдома на карантині, що є надзвичайно важливо і відповідально, – не означає падати духом… Але є Нагодою! Переосмислити наше життя! Повернути його в нашу узалежненість до Бога. І бути в майбутньомиу більш відповідальними.

спілкувалася Юліана Лавриш, https://velychlviv.com/

фотоколажі о. Романа Демуша