У Тернополі вшанували Тараса Шевченка покладанням квітів та урочистою академією

9 березні з нагоди 198-ї річниці від дня народження Тараса Григоровича Шевченка у Тернополі представники влади та громадськості поклали квіти до пам’ятника Кобзарю. У палаці культури «Березіль» відбувся творчий звіт  мистецьких колективів Теребовлянського вищого училища культури «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь віки».  Участь у заходах взяв міський голова Тернополя Сергій Надал.

Звертаючись до присутніх Сергій Віталійович, зазначив:

«Український календар сьогодні показує одну з найвеличніших сторінок – день народження Шевченка. Поета, художника, філософа, символа і духа української нації. Про Шевченка написано тисячі книг і дисертацій. Кожна політична концепція і кожна філософія бодай однією цитатою включила його до себе. Його намагались присвоїти, примітизувати, навіть приватизувати президенти і політики. Але політики і президенти і навіть цілі політичні епохи минають, а українці знову і знову декламують Шевченка. Вчать його вірші, звіряють з його поетичними рядками свої думки і переконання. Він – понад політикою і понад політиками. Він понад часом. Він належить Україні і людству.

У творчості Шевченка закодована національна методологія мислення і життя. Методологія боротьби, розвитку і процвітання нації. А також – особистого чину в ім’я свободи і нації. Ефективність цієї системи підтверджена самим Шевченком – його життям і його діяльністю.

Тарас Шевченко – символ правди і великої любові – до людини і народу. Його думи, пісні, полум’яний гнів, його боротьба були думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів.

Тарас Шевченко прожив  дуже мало – лише 47 років. З них 34 роки провів у неволі – у кріпацтві і на засланні. Решту – 13 “вільних” років перебував під невсипущим наглядом жандармів. І при цьому він став для України і для поколінь українців такою величиною і символом, без якого неможливо уявити націю.

Для багатьох Шевченко – це настільки розтиражований образ, а його постать настільки спрощена освітою і політиками, що складається ілюзія, що нiби ми все про нього знаємо. Та це лише iлюзiя. Шевченко як явище велике й вiчне – невичерпний i нескiнченний. А ми, насправді, – на вiчному шляху до пізнання і розуміння Шевченка…».