Відома тернопільська письменниця презентувала нову книгу «Колискова для Софії»

Cвій новий (вісімнадцятий!) роман «Колискова для Софії» презентувала у світлиці Тернопільської обласної організації НСПУ відома українська письменниця Ніна Фіалко.

Тема написаного вкрай важлива – сурогатне материнство, на якому сьогодні спритні ділки роблять бізнес, поставивши його на конвеєр. Тим часом сурогатне материнство заборонено законом в Австрії, Норвегії, Швеції, Франції, деяких штатах Америки, Італії, Швейцарії та Німеччині. Згадайте лишень вражаючий телерепортаж про десятки запеленалих маляток, які народжені в Україні, але через карантин чекали на відправку за кордон до «батьків». До слова. Згідно з вченням Церкви, «сурогатне материнство суперечить гідності жінки, єдності шлюбу та гідності прокреації людської особи» (Папська Рада у справах душпастирства служби здоров’я).

Коротко про сюжет. Діана, Тамара і Наталя, вирвавшись із провінції, приїжджають до Києва. Для кожної це шанс вибороти щасливе життя без поневірянь і скрути. Знайомство із солідним агентом клініки сурогатного материнства Жорою обіцяє світлі перспективи і майбутнє мрії. Наталя закохується в Жору, не підозрюючи про справжні наміри чоловіка. Тамара виношує дітей для українських родин, поки її мати не долучається до такого «легкого» заробітку. А Діана стає сурогатною матір’ю для пари американців. Народивши, вона допомагає транспортувати двійнят Андре і Софі на інший континент, проте її кидають у чужому аеропорту без грошей і документів. Діана мусить боротися за виживання й повернути те найдорожче, чим хотіла легковажно заплатити за фальшиве щастя, – своїх дітей…

Ось як відгукнулась про цю книгу у своїй рецензії тернопільська критикеса Тетяна Дігай: «Дозволю собі принагідно  спрогнозувати:  читачі неодмінно полюблять новий  роман Ніни Фіалко, бо за всіма складнощами реалістичних ситуацій, за неприхованою конкретикою зла у всіх його можливих подобах і втіленнях, роман  випромінює позитивну енергетику, а живиться цей позитив любов’ю авторки як до своїх героїв, так і до своїх вірних читачів.  В якомусь сенсі, це ознаки   розважальної літератури, але після того, як ти це прочитаєш і розважишся, кілька ночей не спиш!  Окрім зрозумілої цікавості – а що далі? – життєві історії, котрі розказані в романі, виконують  функцію заспокоєння через  пояснення і роз’яснення смислу речей, тобто, психологічно-терапевтичну.  Це  ставить читача   у певний контекст і він, читач, теж долучається до виконання  певних ролей, щось на кшталт навчання через навіювання –  те, що завжди робила й робить добра проза, і насправді  –   цього дуже треба!».