«Вогники щастя»: тонкощі сімейного бізнесу із виготовлення свічок родини Фрондзеїв з Тернопільщини

Я тримаю в руках вогник щастя. Дуже красива свічечка в біло-голубих тонах із перлинками, викладеними ялинкою. Ще мить і легкі ангелики з білюсінькими крильцями закружляють над її пломінким язичком. Вогник палахкотить міріадами світлячків, відбиваючись у вікнах, у чудернацьких блискітках ялинки, від білого посуду на столі… Чекаю онуків. Із цією свічечкою в кімнаті по-особливому затишно, тепло, світло, обнадійливо. Хай піймають і мої малюки вогник щастя…

Я знаю, хто зробив цю красу. На ярличку виробу з вітанням є й телефон майстрині. Я зателефонувала і привітала з прийдешніми святами Інну Михайлівну, подякувала за креативність дизайну такого, здається, простого атрибуту нашого життя – свічки. Ми довго розмовляли з майстринею. Вона може це робити, не відриваючись від роботи над своїми мистецькими творами. Отож кілька штришків про працю, яка стала справою життя молодої сім’ї Фрондзеїв.

Хист до художньої творчості пані Інна мала завжди. Свого часу дівчина із села Голошинці Підволочиської ОТГ закінчила факультет образотворчого мистецтва інституту мистецтв Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Потім працювала на фабриці ялинкових прикрас у Тернополі. Тішило серце, що власноруч розмальовані іграшки приносять людям багато радості й гарного настрою. З ними завжди свято.

А коли чоловік Михайло з братом Романом заснували власний бізнес із виготовлення свічок, Інна з великим задоволенням зайнялася цією справою.

– Це в нас сімейний бізнес, – не без гордості каже майстриня. – Я самоучка, дивилася майстер-класи, включила свою фантазію, розробила ескізи. За понад шість років творчості руку відпрацювала так, що різьблені свічки можу робити десятками й перша буде ідентичною з останньою, хоч кожна з них індивідуально зроблена. Але сама я цього не змогла б зробити, бо процес виготовлення дуже трудомісткий. Треба залити матеріал у форму, витягти, обробити й почергово по 40 разів занурити в гарячий парафін і в холодну воду. Тому до справи залучаються всі члени родини, і наша мама Галина, і наречена Романа – Яна, і бабуся Орися, яка займається пакуванням готових виробів.

Важливо розмішувати барвники, щоби кожна партія була в одних тонах. Найбільше ми задіяні перед Різдвом і Великоднем. Замовлень багато не тільки з України, а й за кордоном люблять наші вироби. Люди беруть свічки молитися, бо вони дуже довго горять.

– Що є головним у вашій майстерні, – запитую свою співрозмовницю.

– Кожен етап має важливі віхи. Напевне, підтримування сталої температури матеріалу. Дуже захопливе заняття – робити візерунки й орнаменти, коли простий квадратик парафіну оживає, розцвітає.

Художниці найбільше подобається різьбити свічки, надаючи їм десятки чудернацьких форм і малюнків. Неймовірне задоволення одержує вона і від декорованих кубів. Сухоцвіти, сухофрукти, кавові зерна та багато іншого створюють на невеликих боках свічок неповторні картини.

– У нас є клумби, квітники, ми самі збираємо квіти і трави, сушимо. Для декору купуємо лимони й апельсини, – розповідає Інна Михайлівна.

Я запитую про ескізи, а молода жінка сміється, бо не може пояснити, в який спосіб народжується таке поєднання кольорів і матеріалів, воно десь у душі народжується.

У творчому доробку підприємців свічки так і називаються: Новорічна, Різдвяна, Великодня, Стрітенська, весільна, для першого причастя. Є й подарункові іменні. І всі вони є «Вогником щастя». Таку ж назву має й інтернет-магазин, який став цього року єднальною стрічкою між майстернею й тими, хто хотів би мати «Вогник щастя» від пані Інни. Назву підприємству придумав пан Михайло. А притчу розповіла мені дружина: «Вирішило щастя залишити дім, де мешкало. Але перед своїм відходом захотіло обдарувати сім’ю. І почало запитувати, чого хто хоче. Жінка, не замислюючись, попросила багатства, діти – більше іграшок, і лише чоловік задумався над тим, що йому потрібно. Він попросив сімейне вогнище. І тоді щастя залишилося в їхньому будинку, тому що воно має жити там, де горить вогонь! Так вогник щастя став для багатьох сімейним вогнищем, яке зігріває й душу, і хату, і теплить око, створює затишок… Така сила свічки!»

– Я дуже щаслива. Зустріла свою половинку. Займаюся «сродною працею», про яку говорив Григорій Сковорода. Маємо багато подячних відгуків від наших постійних клієнтів. Вважаю, що правдиве щастя – це бути корисним, бути в гармонії із самим собою, оточувати себе людьми, яких любиш… Зазвичай люди бажають один одному щастя, ставлячи його на перше місце. І це правильно, адже коли людина щаслива, то вона і здорова, і радісна, і наповнена снагою.

– Це ваш рецепт щастя?

– Рецепт простий: усе у твоїх руках. І ще кажуть, що щастя, це не кінцева зупинка, а спосіб подорожування. Ми в цій подорожі працюємо для людей. Коли берешся за роботу, очищуються думки, виростають крила, з’являється безмір любові. А потім я відчуваю, як повертається та любов, збагачена від сердець вдячних покупців.

Щастя – лише п’ять літер, а так багато значення. Одне слово робить нас наповненими життям, емоціями й дивовижним розумінням своєї сутності. Воно, як летюча зірка, запалює душу і відкриває нові горизонти. І так хочеться, щоб у наших оселях горів тільки вогник щастя.

…До хати зайшли діти із сім’ями й наповнилася вона голосами, дитячим щебетом… Сімейне вогнище живе. Сьогодні в нас його символізує маленький язичок вогника щастя, зробленого руками молодої майстрині пані Інни. Діти захоплені красою цього джерела світла. Спілкуюся з ними і відчуваю, як у душі проростає цей вогник щастя, який можна відчути лише серцем.