Я безсмертний, бо з Тернополя, – бійцю «Равлику» потрібна допомога

Його звуть Тарас. Позивний – Равлик. Він зараз у самому пеклі – біля ДАП. Воює вже рік. Без ротацій. Без мрій про заміну у вигляді мобілізованих шостої, сьомої чи двадцять сьомої хвилі. І без страху.

Він кумедний (ви б чули цей проникливий спів «…Усі люди як лю-ю-ди, а воно як нелю-ю-юди..»), надзвичайно розумний (з ким ще можна тролити інших людей у їхній присутності так, щоб вони цього навіть не помічали?) і до абсурду сміливий. І часто ходить без броніка…
– Я безсмертний, – каже.
– Та я теж, – глупо хихикає хтось, намагаючись також скинути важку броню.
– Ти – ні, – качає головою Равлик.
– Чому?
– Бо ти не з Тернополя!
Для тернополян у нього знаходяться інші пояснення. Але насправді все просто: броня важка. А у нього – дуже хвора спина.

По-хорошому, Равлик мав би лікуватися. Але ви ніколи не змусите його поїхати з війни. Він, зрештою, з неї вже повертався… «Біда в тому, що я вже повертався…» – пам’ятаєте Apocalypse Now?

Равлик – це людина, яка може розсмішити мертвого – а сміх це часто головне. Якщо не сміятися – під час обстрілу лишається тільки дивитися в стіну і чекати смерті, ніщо інще не змусить тебе почуватися живим. Равлик – це людина яка, повернувшись з посту о третій ранку, почує твій кашель і піде, зробить тобі «Кодрекс» (вбивши 20 хвилин лише на те, щоб скип’ятити воду), мовчки принесе. Це людина, яка коли все здається безнадійним, чи не єдина буде говорити не про те, як відступити, а про те, що стояти треба на смерть. А потім смикнеться: «…ну, це я лишусь. Але тебе ми відправимо геть, бо хтось має розповісти правду про те, як це було…»

І все це – через біль.

Я дуже його люблю. В мене на руці п’ятий місяць зав’язаний шматок мотузки, яку мені дав РВ у одній складній життєвій ситуації, хєх – просто нагадує про нього і про те, що сміятися можна і потрібно з усього на світі. З у-сьо-го…

Думаєте, я це все просто так пишу? Ай, ні.

Равлику потрібні легкі пластини. Ні, він не просив сам – просто якось розповів, що знайомому привезли легенькі мов пір’ячко, що у таких можна було б і бігати…

Така «дрібничка», як трішечки легший бронік, може врятувати життя людині. Я не перебільшую. Бо важка броня – це дуже добре. Просто чудово. Але дуже часто вона “просто чудово” лежить поряд із тобою – ти просто не витримуєш. Двоє загиблих хлопців, про яких ми тут всі стільки писали (я все ж таки не буду згадувати хто саме) на момент смерті були без броні… і, повірте, зовсім не тому, що не хотіли жити.

На початку вересня я їду туди… Не у «Карпатську Січ», ні. Але сидітиму поряд. І, без сумніву, побачу Равлика. «Урочисто обіцяю дочекатися тебе живим», – написав він сьогодні.

За відносно помірні гроші ми з ним знайшли у «Арсеналі Патріота» ось такі пластинки: 4 клас полегшенi (6,45 кг), 5 мм метал. 3200 гривень за комплект (може, хтось порадить щось ще легше і дешевше – було б чудово, тільки будь ласка, одразу пишіть де такі можна купити).

Але, звісно, не пластинами єдиними… Коротше, потрібно наступне:
1. Пластини, 3200 грн
2. Плейткерріер, моллі, оліва або мультикам – 900 грн (якщо знову «Арсенал Патріота)
3. Ліхтарик зі світломаскуванням (дифузор типу)
4. Автогенова запальничка і балон до неї
5. Людські наколінники
6. Хороший військовий ніж
7. Хороший мультитул

Картка (традиційно картка Бізона): 4149 4978 4634 0125, Геннадій Дубров.

Не знаю, на що зрештою вистачить – але в пріоритеті пластини. Усе решта вже предмети розкоші. Я той ще бухгалтер, але зараз я не в зоні АТО, не з телефона і це не «аааааа, немає бензину, допоможіть» – тому зараз звіт буде вичерпним і за кожну копійку.

А якщо хтось має можливість просто підкинути щось з речей у списку – було б просто казково…