Як жилося готам на Тернопіллі: рецензія на книжку Володимира Тиліщака

У видавництві «Смолоскип» побачила світ нова книжка історика, заступника голови Українського інституту національної пам’яті Володимира Тиліщака «Готи над Гнізною».

Якщо в попередній своїй книжці дослідник розповідав про масові повстання в Радянській Україні у 1930 році, то тепер він пропонує читачам зануритися значно глибше в минуле: у першу половину першого тисячоліття нашої ери, в протодержавне утворення, що в археології залишило по собі знамениту Черняхівську культуру.

Володимир Тиліщак детально розповідає про одне з поселень цієї культури — поблизу села Чернелів-Руський на річці Гнізна у Тернопільській області; про те, що вдалося дізнатися про життя тамтешніх «черняхівців» археологам за кількадесят років досліджень.
Як вважають учені, Черняхівська культура відповідала міжплеменному — «мультинаціональному», висловлюючися по-сьогоднішньому, — об’єднанню, де голов­ну роль відігравало германське плем’я готів.
Нинішній Чернелів-Руський перебував на периферії цієї протодержави і дає уявлення про її пересічне життя.
Розкопки показали, що в поселенні жили люди з різних частин тодішньої Європи. Домінантне становище посідали чоловіки-готи, але було чимало жінок слов’янського чи протослов’янського типу. Жила якась кількість сарматів.
Відчувалася присутність групи людей, яких науковці схильні трактувати як кельтів. І, звичайно, був потужний римський вплив. Він виявлявся як через безпосередніх мешканців, які, можливо, були вихідцями з Римської імперії, де встигли послужити у війську, так і через потужний потік артефактів, умінь, культурної спадщини тощо.
До речі, готи, як і чимало інших «варварських» народів, тривалий час перебували з Римом у союзницьких стосунках — оберігали кордони імперії від інших «варварів», постачали новобранців до війська, отримували «стипендію».
Отож скидається на те, що «рекрути» з майбутніх українських земель уже тоді збройно служили чужим імперіям. Не найприємніша, звісно, традиція — і нехай хоч якоюсь втіхою буде той факт, що таким чином «черняхівці» долучалися до активного культурного обміну антич­ного світу.
Наприклад, явно через римське військо потрапляли до майбутнього Чернелева-Руського нові ремісничі технології (взяти хоч би й гончарство) чи, приміром, прикраси балканського походження.
У книжці Володимира Тиліщака ви зустрінете цікаві описи різноманітних реалій, ритуалів, історичних подій черняхівського поселення.
Так, дізнаєтеся про всілякі деталі поховальних обрядів — деякі з них проливають світло і на деякі сьогоднішні контексти, приміром, фразеологізм «перемивати кістки» добре корелює з давнім звичаєм викопувати кістяки померлих та промивати їх чи то у воді, чи у вині. Ознаки цього звичаю зафіксовано й у поселенні на берегах Гнізни.
Зафіксовано тут і такий не зовсім зрозумілий ритуал, як перевдягання чоловіка в жіночий одяг — історики дотепер не можуть його точно витлумачити. Є в книжці «Готи над Гнізною» й розрахунки орієнтовної кількості мешканців такого поселення, загальної щільності заселення черняхівської протодержави, і міркування про обставини зникнення селища (та й загалом Черняхівської культури).
Звичайно, у випадку з такою давньою та повністю позбавленою будь-яких письмових свідчень про себе культурою, як Черняхівська, будь-які твердження про ті чи інші подробиці її життя завжди залишаються більшою чи меншою мірою припущеннями.
Надто багато чинників і далі є невідомими. Та все ж у сумі таких припущень археологія дозволяє створити хай і розпливчасте, проте вельми виразне уявлення про життя тих, хто був на нашій землі за багато сотень років до нас.
Не забуває Володимир Тиліщак розповісти й про тих, хто здійснював ці дослідження. Головним «мотором» вивчення Чернелева-Руського був видатний археолог, історик, мистецтвознавець, письменник і громадський діяч Ігор Ґерета. Ця людина була одним із лідерів інтелігенції Тернополя, і недаремно на одній із центральних тернопільських вулиць сьогодні є пам’ятник Ґереті.
Володимир Тиліщак присвятив окремий розділ «Готів над Гнізною» археологу, який дав можливість нам сьогодні краще відчути життя того темного і непевного історичного періоду, про який загалом відомо так мало.
Олег Коцарев, Україна Молода

Comments are closed.