“Непроникний. Неприступний. Незрозумілий” – костел на Тернопільщині (фото)

Можливо, якщо ви не побачите костел у Кобиловолоках Теребовлянського району, нічого не втратите. Але нічого й не набудете. А досвід він, знаєте, штука тонка, нашаровуючись, формує вигадливі візерунки.

Про цей костел не скажеш, що він вражає. Такий ординарний, пошкоджений часом і людьми, а нині забутий. Річ у собі. З намертвозачиненими металевими дверима та недоречним (чи якраз прозорливим) написом “не курити”. З приреченою сигнатуркою. Із зібганим дахом — така собі спідниця у танці. Із замурованими вікнами. Непроникний. Неприступний. Незрозумілий.

Скільки таких: колись храми, потім склади чи ще щось, а тепер мовчазні привиди. Але споглядання таких костелів це цеглина в розбудову свого візуального досвіду, це нові переживання та рефлексії, це, зрештою, нові місця. Мені здається, що все це самоцінне. Воно показує різноманіття та умовність кордонів, примарність поділів та неспроможність бінарних опозицій окреслити різноманіття баченого.

Коли ж повернутись до костелу, то є трохи інформації. Перша згадка про Кобиловолоки — 1394 рік. Споруджено костел 1882 року. Спорожнів він 1945 року, коли з села депортували поляків. Після війни споруду перетворили на колгоспний склад. Не знаю, чи використовують його якось нині, але слідів життя не помітила.

Анна Золотнюк.

Comments are closed.