Юрій Андрухович зізнався, що у “Лексиконі” написав про Тернопіль не так багато, як він на це заслуговує

Студенти Тернопільського педагогічного університету радо вітали у своєму навчальному закладі легенду сучасної української літератури Юрія Андруховича.

Лекційна аудиторія була заповнена не лише студентами з філфаку, але й з факультету іноземних мов. На початку презентації прес-секретар  з команди Ю.Андруховича Ірина Вікирчак пропонувала слухачам витягнути смартфони та фотоапарати, щоб згодом закинути фото з презентації у facebook, та взяти участь у розіграші (детальна інформація на сайті www.meridiancz.com).

Продовжилась презентація відкриттям трьох міст із «Лексикону». На увагу слухачів заслужили Белград, Гайсин, Гамбург та Єнакієве. Після подорожі сторінками книжки посипались записки із запитаннями до письменника. Хоч час був обмежений, Юрій Андрухович охоче відповідав на кожну із них. Згадувалась організація «Бу-ба-бу», з якої почалась реалізація митця. Пояснив Юрій Андрухович причину відсутності у «Лексиконі» рідного Станіславу:

«Ідея книги – опис міст поза домом. Я можу написати таку ж за обсягом книгу лише про Станіслав.»

Автор ділиться з публікою, що наступний своїм твором хоче бачити роман:

«І хоч «Лексикон інтимних міст» теж по суті є романом, все ж таки це пазл-роман, де кожна частина є містом. Хочеться написати традиційний роман із експозицією, зав’язкою, кульмінацією та розв’язкою.»Сюжет буде пов’язаний із написом на розвалинах одного місця Тернопільщини, який нагадував передсмертний віршований заповіт.

Щодо міст із «Лексикону», більшість із них знаходяться в Україні, і  у всіх, за винятком двох (Єрусалим і Цюрюпинськ), побував автор. Юрій Андрухович також зізнається, що про Тернопіль у книзі написано не так багато, як він на це заслуговує.

Як виявилось, перший вірш Ю.Андруховича з’явився  під час відпочинку на Чорному морі після закінчення 9-го класу. Як каже сам автор, він був написаний під впливом сонячного удару.

На завершення Юрій Андрухович виконав прохання із чергової записки і продекламував свій вірш « Пам’ятник». Зал аплодував стоячи.

Оксана Бучко