Завдяки цьому тернополянину люди не були ошукані

Щонайменше двоє людей могли бути обдурені невідомим пройдисвітом, якби не пильність тернополянина, котрого шахрай найняв кур’єром. Андрій – так звати героя нашої історії, одразу запідозрив, що не зовсім чесною працею заробляє його роботодавець.

-У пошуках роботи, а я займаюся автоперевезеннями, розмістив оголошення у мережі,- розповідає Андрій. – Котрогось дня мені зателефонував невідомий чоловік, сказав, що він мешкає у столиці і запропонував співпрацю. Домовилися про оплату, узгодили деякі деталі нашої спільної роботи, які, чесно кажучи, й посіяли перші сумніви щодо доброчесності цієї людини, і почали співпрацювати.

Перше замовлення, яке отримав Андрій, – забрати ноутбук в одному з сіл Бучацького району. Дорогою роботодавець декілька разів змінював населений пункт, звідки потрібно було забрати замовлення, що насторожило тернополянина, та найбільшу підозру викликало те, що в ході цього киянин, як він себе назвав, раптом змінив номер телефону. Попередній виявився не просто недоступний, а недійсний.

-Вже дорогою розумів, що маю попередити продавців про небезпеку бути обдуреними, – каже Андрій.- З людьми домовився, що не віддам нікому їхній ноутбук, допоки вони мені не зателефонують і не підтвердять, що дійсно на їхній картці є готівка, бо смс про поповнення рахунку їм прийшло одразу, та перевірити чи справді це так, не було можливості.

А пройдисвіт тим часом дав інше замовлення – забрати мобільний телефон з приватної крамниці у Бучачі. Оскільки була пізня година, торговий заклад виявився зачиненим, тому Андрій поїхав ще за однією адресою, де мав забрати диван.

-З продавцем меблів теж поділився сумнівами, щодо чесності покупця, – розповідає Андрій, – та й він виявися пильним. Дивана не віддав, поставивши ультиматум киянину – до реального поступлення грошей на картку. Тоді відкрилася ще одна неприємна сторона незнайомця – він почав погрожувати бучаччанину, казав, що коли власною персоною навідається до нього, той йому не тільки за дорогу верне гроші а й відшкодує моральні збитки. Але продавець виявився не з лякливих, тому я поїхав до Тернополя лише з ноутбуком.

Дорогою роботодавець декілька разів змінював місце, куди Андрій мав відвезти техніку. То до ресторану «Братіслава», то до торгового супермаркету «Сільпо», то передати на автобус, який прямує до столиці. Тернополянин уже на всі сто був переконаний: той, хто його найняв, – шахрай, та чоловік вирішив йти до кінця, аби найбільше дізнатися про афериста та згодом поділитися інформацією з поліцейськими. Надмірна допитливість кур’єра час від часу виводила пройдисвіта з себе і він, мабуть, теж щось запідозрив. Бо на обіцяну зустріч з водієм, аби забрати ноутбук та віддати кошти за транспортні послуги, мали прийти різні люди, та ніхто так і не з’явився.

Зі слів Андрія, роботодавець таки заплатив йому за роботу, перечисливши гроші на картку.

-Я зняв кошти в банкоматі, але й далі продовжував підігравати зловмисникові, намагаючись якнайбільше вивідати про нього. Та він був не надто балакучим. Казав, що має комісійний магазин на Борщагівці в Києві, де й спродує куплені речі. Але насправді майно в людей, які розміщували оголошення про продаж тих чи інших товарів на сайті ОLХ, він не купував, а видурював, бо ввечері мені зателефонували з Бучаччини і повідомили, що сім з половиною тисяч гривень за ноутбук їм не надійшли. Комп’ютер, на щастя, залишився в мене і буде повернений власникам.

Аби ще раз переконатися у недоброчесності свого роботодавця, я зв’язався з оператором платіжної системи IBoxі, через яку, зі його слів, він перечислював кошти, і дізнався, що смс-повідомлення від них приходять з ідентичним логотипом , а не з номера, який починається на 091, і термін поступлення грошей – до десяти хвилин, а не протягом трьох діб, як переконував киянин.

Чимало корисної інформації передав Андрій оперативним службам тернопільської поліції, не побоявшись погроз зловмисника. Нині тривають заходи щодо встановлення особи пройдисвіта та його затримання. Є підозри, що наш герой не єдиний, кого найняв дурисвіт для своїх афер, проте поки що він один, хто не погодився заробляти на людських втратах.