Централізоване опалення в українській реальності – велике зло! – Іван Сороколіт

А війна примножила цю проблему в рази.

Частина міських голів середніх та великих міст роками десятиліттями вперто чинить перепони повному переходу старих багатоповерхівок на індивідуальне опалення. При цьому жодні нові будинки у їх містах будуються виключно з індивідуальним опаленням або загальнобудинковими котельнями. “Чомусь” до так званого “централізованого” опалення вони нові будинки не під’єднують.

Цікаво, а зараз ці міські голови, ті, котрі великі “борці за енергоефективність централізованого опалення” визнають свою вину??! Вони усвідомлюють в яку пастку загнали людей? Це риторичне питання.

Нагадаю ключові переваги ДЕцентралізованого (індивідуального) опалення, які актуальні особливо зараз:

досягається максимальна фактична економія (споживач має можливість напряму впливати на розхід газу/електрики; все що можна не опалювати – не опалює)*;

при нагальній потребі, газовий котел можна замінити на електричний і навпаки, а в окремих випадках і на твердопаливний.

* Якщо б індивідуальні лічильники спожитого тепла були в кожного споживача, то цей пункт був би не актуальний. Але ж цього немає, бо через вертикальну розводку труб в квартирах технічно це майже нереально втілити. Платимо за квадратні метри. Хоча, при щирому бажанні влади, котра прихильна до централізованого опалення, можна було б модернізувати внутрішньобудинкові мережі на горизонтальну розводку. Після децентралізації міста отримали шалені фінанси, які повністю дозволяли провести реформи/реконструкції мереж старих багатоповерхівок.

Будь ласка, НІКОЛИ не голосуйте за міських голів і депутатів, які не гарантують вам вільного переходу на інидвідуальне опалення!

P.S. Повністю розумію та пояcнюю усім “панікерам”: проблеми з опаленням/електрикою/водою – не головна проблема. Головна – на фронті. У тилу мусимо всі якось дати собі раду. Всі зусилля на допомогу тим, хто б’є русню на передовій.