Батальйон "Айдар" руйнує "матрицю" Путіна, – Іван Сороколіт

2800 км подолали волонтери з Тернополя на чолі з депутатом міської ради Іваном Сороколітом, щоб доправити допомогу бійцям батальйону «Айдар» та прикордонникам. Саму поїздку та основну допомогу організував тернополянин Віктор Гурняк. Також цільові передачі підготували рівненські волонтери з місцевого логістичного центру та київська ГО «Допомога прикордонникам».

– Основне – це моральна підтримка наших вояків. А ще, по чужих відгуках чи з телевізійних сюжетів ти не можеш адекватно оцінити те, що там відбувається. Тому, щоб у випадку мобілізації морально бути готовим і знати куди ти і на що йдеш, вирішив поїхати у зону АТО. Тому це також такий собі інтерес-обов’язок. Ще й якраз знайомі везли конкретну допомогу по списку у місто Щастя. Заодно підвезли знайомого «айдарівця» з Тернополя, який перебував у короткій відпустці вдома, – розповідає Іван Сороколіт про причину поїздки у зону АТО.

Волонтери у Києві дали наліпку на автомобіль «Преса» (одним з учасників поїздки був тернопільський журналіст видання «РІА» Андрій Шкула), а враховуючи те, що з ними їхав «айдарівець» наклеїли жовті сигнальні стрічки. Це мало полегшити їхній огляд на блокпостах. А їх по дорозі було близько десятка.

– Приблизно що 20 кілометрів у зоні активної АТО стоять блокпости. І усе перевіряють, – розповідає Іван.

Першим їх зустрів блокпост на виїзді з Харкова. Була ретельна перевірка з вийманням усіх речей з багажника та салону.

Другим був у містечку Сватове. Там і зняли з автомобіля відеореєстратор. Фото- та відео-камери потрібно тримати вимкненими та запакованими в сумках.
– Інакше, з високою ймовірністю, вам доведеться форматувати картку пам’яті з усіма зробленими вами фото, – розповідає тернополянин.

За словами Івана Сватове живе своїм життя. Ніби й немає поблизу війни.

Цікаву особливість відмітив чоловік у назвах магазинів та кафе на Сході.

– Навіть у невеличких містечках та селах магазини і кафе-бари часто називаються досить дивно, наприклад, бар «У Ізабели», торговий павільйон «Клеопатра», магазин продуктів «Мішутка», магазин «Рив’єра» і т.п.

Під час подорожі вони зустріли росіянина, який допомагає волонтерам та військовим.

Як розповідає Іван, росіянин каже, що нічого спільного з Росією не хоче мати і планує стати добровольцем, щоб отримати власне внутрішнє моральне право на українське громадянство.
В казармі «айдарівців» тернополяни зустріли одного депутата. Це доброволець Андрій Грималюк з Івано-Франківська.

Вся дорога була досить напруженою. Адже вони летіли з великою швидкістю. Як їм пояснили, так безпечніше.

– Якщо раптом хочуть влаштувати диверсію з обстрілом автомобілів, то буде важче прицілитись. Зі слів військових швидкість є кращим захистом за бронежилет та шолом. Особливо актуальною дана порада є на дорогах з «зеленкою» (густі зелені дерева та кущі обабіч дороги), котра супроводжує більшість доріг на сході України, – розповідає Іван.

В батальйоні «Айдарі» багато російськомовних. Цим руйнується «матриця» Путіна про хунту нациків, адже більша частина так званих «фашистів» і «укрів» спілкуються російською мовою, – каже Іван.

Самі вояки в батальйоні фізично досить втомлені, але не є морально пригнічені і не замкненні. В казармі панує тиша. «Айдарівці» раціонально використовують свій час, тому відпочивають при кожній нагоді.

На запитання про переваги «Айдару» хлопці коротко відповіли їхнім девізом: «Слабоуміє і отвага».

– Нас сприймають як ненормальних, бо ми на завданнях та боях поводимось так ніби у нас зовсім немає страху, – каже один з старших «айдарівців».

У доставленій передачі були і нові професійні нашивки з таким написом – «Слабоуміє і отвага».

Часто харчів «айдарівці» мають з надлишком і тому роздають місцевим. Але, нажаль, реакція місцевих часто не така, як би хотілось. Дехто перебирає. І допомогу беруть, і озлоблені якісь.

«Айдарівці» розповідали, що починаючи з Щастя і далі підтримка проукраїнська меншає.

– До Щастя місцеве населення дуже активно підтримує. А в Щасті та далі ситуація набагато складніша. В цій зоні місцеві ідентифікують себе з рускіми росіянами, з «совєтскімі людьми», – розповідає Іван.