У зоні АТО загинув студент з Тернополя – Степан Стефурак. Його мама навіть не знала, що він воює
Сьогодні у війні з російськими окупантами загинув боєць “Правого Секторав” студент з Тернополя – Степан Стефурак.
– Стьопка… Псевдо 24-ий. Бачте, який в нього вірш на стіні був. Малий, як же так? Ти ще вчора телефонував з передової, обіцяв, що подзвониш скоро, пожалієшся. А знаєте, на що? Його мама не знала, що він на війні, думала на навчанні. І зібралася їхати в гості до сина в Тернопіль. Він не знав, як бути. Чи їхати терміново додому, чи сказати мамі правду. Вирішив їхати…в домовині, – з болем про його втрату розповідає Алла Пушкарчук.
Смерть Степана підтверджує і Олена Білозерська в мережі Фейсбук. За її словами, хлопчина загинув під час бою у селищі Піски під Донецьком.
Сповіщення:Another young man killed in Donbas – Ukrainian News
ЗОЛОТА ДИТИНА… ВІЧНА ПАМ*ЯТЬ!!! ГЕРОЯМ СЛАВА!!!
СЛАВА УКРАЇНІ!ПРИНОШУ ВЕЛИКІ СПІВЧУТТЯ СКОРБОТИ РІДНИМ ТА БЛИЗЬКИМ,СЕРЦЕ КРОВ”Ю ОБЛИВАЄТЬСЯ ВІД ТАКОГО СТРАШНОГО ЖАЛЮ.І ВІД ТОГО РОЗУМІННЯ ЩО САМ ЦВІТ НАЦІЇ ГИНЕ У ЦІЙ БЕЗЛУЗДІЙ ВІЙНІ!ЧЕРЕЗ ОТИХ МОЖНОВЛАДЦІВ, КОТРІ ЗОВСІМ НЕ ПЕРЕЙМАЮТЬСЯ ЩО ЗА ЇХНІ ВЧИНКИ ГИНУТЬ ЧИЇСЬ ДІТИ.ПРОЙДУТЬ РОКИ А БІЛЬ НЕ ВЧУХНЕ.РАНА НА СЕРЦІ НЕ ЗАГОЇТЬСЯ, БО МИ БРАТИ ДУХУ!А ВТРАТА РІДНОГО ПО ДУХУ БРАТА, ТО Є ВЕЛИКИЙ СУМ.ЦЕ НАСКІЛЬКИ ТРЕБА БУТИ ПРОЙНЯТИМ ПАТРІОТИЗМОМ ТА ЛЮБОВ”Ю ДО РІДНОЇ ЗЕМЛІ, ЩОБ НЕЖАЛІЮЧИ НІ НА ЗДОРОВ”Я НІ НА ЖИТТЯ ЗАЛИШИТИ ВСЕ!ЧОГО ВОНО ТАК МАЄ БУТИ?ЩОБ ЮНЬ УКРАЇНЬСЬКА ТАК ЙШЛА У ИНЕБУТТЯ? ВАМ ЩЕ ЖИТИ ЖИТИ,ТА ТВОРИТИ,ДЕЖАВУ РАДІСТЬ ТА СІМ”Ю.ТА НІ ЗАБРАВ ТОЙ КАТ У ВАС ЖИТТЯ!…ТО ХАЙ ЙОМУ У МУКАХ ПРОПАДАТИ УСЕ ЙОГО НІКЧЕМНЕЄ БУТТЯ!ВИ СОКОЛИ КОТРІ ЛИШЕ ЗЛЕТІЛИ,ВАМ ЩЕ ЛІТАТЬ ЛІТАЬ ЛІТАТЬ,ТА НЕ СУДИЛОСЯ НАМ РАЗОМ БРАТТЯ НАШУ НЕНЬКУ, УКРАЇНУ ПРОСЛАЛЯТЬ! ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!З ПОВАГОЮ “СОЛОВЕЙКО”
Степан і Свєта не має слів, щоб вимовити свої співчуття… Страшне горе. Зовсім дитина, а вже солдат. Царство небесне.
Високоповажні журналісти, Погляду. Перш, ніж писати будь що, потрібно все добре перевірити. Не потрібно шукати сенсації там, де її немає… Вірш “Мамо, не плач, я повернусь весною” написала я Оксана Максимишин-Корабель. Вірш був написаний ще 12 лютого, а вже 13 лютого він був зареєстрований у Клубі поезії.http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=20539 Вірш є викарбуваним на пам”ятній монеті, вірш є у моїй книзі. Зрештою, він має авторське право. Не можна переступати через людей лише задля того, аби надрукувати якусь висмоктану з пальця сенсацію… Чекаю на спростування. Ви можете сконтактуватися зі мною.
А де Ви прочитали, що цей вірш був написаний ним???
До речі, сьогодні о 12 годині ми публікували матеріал про автора цього вірша. Певно це про Вас
http://poglyad.te.ua/podii/virsh-mamo-ne-plach-ya-povernus-vesnoyu-napysala-banderivka-z-portuhaliji/#title
Справді, це моє інтерв”ю. Дякую Вам. Просто почали якісь інші жовті видання передруковувати вашу замітку і “дочиняти” своє. Я звернулась в одне таке видання, а вони послались на Вас. А коли тобі щодня починають писати з цього приводу сотні листів, то не вельми приємно. Я не шукаю жодних сенсацій, веду доволі замкнуте життя. І не люблю такої уваги до себе. Спасибі за розуміння…
Це Вам дякую. За вірші, за позицію
Плаче вся земля за нашими хлопцями. В чорних хустинах матері України. Гине цвіт нашої нації. Хлопц, які справді могли стати окрасою нашої Батьківщини. Степанку, присвячую твоїй пам”яті цього вірша. Ти любив мою поезію.Знаю. Плачу…СИНУ
… А нині знову сон такий:
Минулий серпень, трави в росах.
І ти, мій сину, як живий,
Клепаєш дідову ще косу.
В два голоси співали ми
Про Львівський замок, партизана.
… Там рік нам було до війни,
А пісня вже була , як рана.
У вічі глянула тобі,
Вкраїни доля в них відбилась.
Вони були сумні – сумні.
… Останнє ж літо залишилось.
Я бачила, як чорний птах
Летів над нашим тихим садом.
… Земля топилася в сльозах,
Усе живе убило градом.
І завжди буде сон такий,
В нім сивини немає в косах.
І ти , мій рідний, ще живий
Ідеш траву косити в росах.
Оксана Максимишин-Корабель
Вічна пам!ять Герою України Степану Стефураку.
Чудовий вірш,Оксаночко. Шкода хлопця,загинув у самому розквіті , йому б ще жити і жити та творити хороші справию Шкода батьків-втратити дитину-гіршої біди немає…Вічна пам”ять Герою!