У неділю, 9 вересня, в урочищі Широка Дебра в Киляшковому лісі, що біля села Рогачин на Бережанщині, відбулися заходи зі вшанування пам’яті полеглих тут 74 роки тому від рук енкаведистів українських повстанців. На цьому місці вже традиційно зібралися представники влади й громадськості, педагоги й школярі, мешканці Рогачина, навколишніх сіл та міста Бережани.

Панахиду біля оновленого хреста на могилі Героїв відслужив рогачинський парох о. Лев Кметко. Сюди присутні поклали квіти шани, гілочки калини й запалені лампадки, щиро помолилися за душі полеглих, усіх Героїв визвольних змагань українського народу та вшанували їх пам’ять хвилиною мовчання.
Слово мали голова райдержадміністрації Ігор Гринкевич, сільський голова Орест Нич, громадський діяч Роман Лопушанський зі Львова та інші. Як зазначив І.Гринкевич, наше завдання – донести до свідомості молодого покоління значення подвигів Героїв, воїнів УПА, які є прикладом мужності, героїзму, самопожертви для нас, для наших захисників на передовій східного фронту, котрі захищають незалежність та суверенітет Української держави. Нам треба мати тверду віру, багато сили, терпіння, й кожен на своєму місці має докладати багато зусиль для примноження величі й слави України.
Учнівська молодь цитувала патріотичні вірші, у виконанні вокальних ансамблів, окремих виконавців звучали повстанські, патріотичні пісні.
У Киляшковому лісі в 1943–1944 роках таборував вишкіл відділу Української Національної Самооборони. Підготовлені вояки вливалися в ряди повстанців. Діяли школа підстаршин УПА й школа медсестер під керівництвом “Хитрої”. Деякий час у лісі стояли курені Омеляна Польового-“Остапа” й Володимира Якубовського-“Бондаренка”, які у вересні 1944 р. пішли в рейд на північ, залишивши тут сотню “Голки”. Саме на цю сотню і був спрямований удар енкаведистів. Ворог проводив облогу 3–6 вересня 1944 р., стягнувши сюди до 20 тисяч “червоних” солдатів.
Табір оточили енкаведисти, що прибули з Бережан і Рогатина. Після боїв частина повстанців прорвалася на Погребиська. Поранених хлопців звірі-енкаведисти зв’язали колючим дротом і жорстоко катували. Цей напад люди назвали “вогненною дугою”. Повстанська молодь із Бережанщини, Козівщини, Підгаєччини, Зборівщини, Рогатинщини зазнала відчутних втрат, утім кілька днів тримала оборону табору, знешкодивши чимало сталінських сатрапів. Про події грізного вересня 1944 р. переповідають-тужать повстанські пісні.
Патріоти з Рогачина потай від влади у двох братських могилах поховали тіла Героїв-повстанців. Деякий час могили мали вигляд забутих, та люди приходили сюди таємно, молилися й оплакували полеглих упівців. Пошуками займалися Михайло Сабала, Василь Пастух, Микола Якимів та інші краяни. Однак за любов і шану до нескорених повстанських вояків село заплатило високу ціну – 15 родин опинилися в сибірських таборах.
Місцеві краєзнавці зібрали важливі спогади про ці події Миколи Мороза, Анни Мручок та інших старожилів. За деякими даними, захоронені тут 34 повстанці. Є могили упівців і на сільському цвинтарі. А скільки останків тіл наших героїв ще в лісах під землею… Пам’ять про них буде вічною в серцях усіх поколінь українців!

Тетяна Бідзіля, м. Бережани.