Ірина та Ігор Левченки проміняли життя в Італії на село в Тернопільській області

Молоде подружжя і гадки не мало, що мінливий вітер життя занесе їх на Шумщину, де вони знайдуть своє щастя. Ірина – родом із підволочиських Скориків, Ігор – з Микулинець, що на Теребовлянщині. 12 вересня цього року відзначили 21-річчя подружнього життя. А зустрілися у Бережанах, де навчалися на різних факультетах тодішнього технікуму.

Цілу ніч грали у шахи, а на ранок Ігор запропонував одружитися

 Познайомилися ми дещо незвичайно, – ділиться дівочими споминами Іра. – Я перевелася на заочне відділення і знімала квартиру з подружкою. Якось до неї прийшов хлопець з товаришем. Дівчина зі своїм кавалером усамітнилися в окремій кімнаті. А я, щоб розважити гостя, запропонувала йому зіграти в шахи. Так і грали разом до 3 години ночі. А наступного дня Ігор запропонував мені вийти за нього заміж. Я не погодилася на таку швидкострільність. Ми роз’їхалися по своїх справах. Знала, що Ігор був у Швейцарії. Через рік випадково здибалися у Тернополі і почали серйозно зустрічатися.

Як подружжя потрапило у Бриків

У Бриків Левченки переїхали з простої причини – тут мешкала сестра бабусі Ігоря, яка попросила продати занедбане обійстя. На той час молода сім’я, після 10 років заробітчанства в Італії, де мала статут постійного місця проживання, надумала повернутися в Україну. Тому шукали затишне місце, щоб осісти тут назавжди.
Як кажуть, де народився, там і пригодився. Левченки розповідають: за кордоном є свої плюси та мінуси. Але немає, так би мовити, душевності, набирають сили негативні течії, які суперечать усталеній традиції християнської сім’ї. Тому й повернулися. Вже навіть пригляділи куточок під Кременцем, купили ділянку. Аж тут Ігор приїхав у Бриків продавати господарство, побачив це обійстя, яке, правда, добре потребувало працьовитих рук, і воно зразу припало йому до душі. Показав фотки Ірині, і вона теж запала на ці бриківські краї.
Глава сім’ї почав зрізати хащі, йому приїхала підсобляти дружина – вона якраз чекала другу дитинку.
Та коли прийшов час народжувати, поїхала назад в Італію. Там і з’явилася на світ донечка Катеріна.
На Апеннінах подружжя Бог обдарував Левченків і первістком – крихітною Сабріною.
Злі язики пліткували, що молода сім’я приїхала сюди на все готове. Та подружжя не дуже зважало на таке і продовжувало трудитися, розгрібаючи завали. Приїхали в занедбану хатинку, розміром 70 м кв., а зараз, практично власноруч розбудували її до 200 м кв. Адже мають мрію, яку уже почали втілювати в реальність, – створити у Брикові будинок сімейного типу.

Подивилися фільм про сиротинець і вирішили взяти у сім’ю дитинку

Як розповідає Ігор, першим поштовхом для цього став перегляд фільму про сиротинець, знятий італійськими кінематографістами. Це бажання виникло, коли у подружжя ще не було власних дітей. Разом вирішили – при можливості, візьмуть хоча б одну дитинку у свою сім’ю.

– У 2018 народилася ще єдинокровна донечка Евелінка, уже в Брикові, а півтора року тому у їхню сім’ю прийшли Коля, Юля та Віра. Так народилася дружня духовна спільнота – прийомна сім’я Левченків, – каже Василь Верещинський – начальник служби дітей Шумської райдержадміністрації.
Найстарша з них – Юля. Іра з Ігорем взяли її у гості на Великдень. Через два тижні завезли назад у притулок. Дівчинка там так почала проситися у бриківську сім’ю, що, через пів дня після того, Ігор на ніч виїхав за Юлею і привіз її уже назавжди.
Діти у Левченків надзвичайно виховані, чемні та дисципліновані. Коли з господинею домовився про зустріч, то почув, що раніше 15 години нічого не буде – саме тоді дітвора починає повертатися із різноманітніх гуртків, школи мистецтв. Сабріна практично щодня займається вокалом та художнім мистецтвом. Катеріні теж до вподоби спів, Юлі – хореографія. А меншенькі – вдома, під наглядом матусі і татуся.

Завжди мріяли працювати на землі, а в селі така можливість є

Щоб мати місце для будинку сімейного типу, Левченки розгорнули будівельні роботи. Як самі кажуть, «воюють» з дахом, закінчують облаштування ще однієї ванни та добудували другу спальню. Замовили вікна, зробили опалення. Подружжя саме опанувало багато чого з будівельної премудрості.

З чого живуть? Жартують, що мають свої секретні канали за кордоном. А якщо насправді, то із землі. Мали свою дерев’яну теплицю на 6,5 сотих, яку цьогоріч розібрали, бо відслужила свій термін. У ній вирощували ранню картоплю, яку продавали вже у травні. 4 роки тому заклали пристойний яблуневий садочок сорту «Мар’янівка». Уже зібрали перші врожаї.
Мають тракторець, яким обробляють біля гектара поля. Раніше, коли дітей було менше, то й односельцям обробляли городи. Зараз часу менше. До слова, коли Ігор десь їде по справах, то Ірина за кермом трактора вправно дає собі раду. І найменшенький Коля тягнеться до техніки. Якось Ігор приїхав із польських заробітків, то Ірина жартувала до нього – забери, мовляв, свою кучку грошей, я більше у Брикові на городах заробила.
Половина землі біля хати засаджена полуницею, до того тут росла малина. Ягідники обладнані крапельною системою поливу. Коли Левченки приїхали у Бриків, то розводили всякі декоративні рослини – згодом зупинилися на більш прозаїчних.

Активна матуся великого сімейства стала депутатом міської ради

Запитую, чи мають хоч трохи вільного часу. Відповідь була несподіваною – вільний час – це тоді, коли ми біля землі.
– Обов’язково кілька разів на рік возимо малечу розважитися в аквапарках, зоопарках. Правда, сім’я так розрослася, що не всі поміщаємося у наш седан, – посміхається Ірина. – Практично ми будуємося своїми руками, власним коштом. Але хочу подякувати добродіям Віталію Кудлаку, Юрію Панасюку, Тарасу Корцю – керівникам РДА та районної ради, за допомогу у виділенні лісоматеріалів.
Своїм прикладом сім’я Левченків переконливо доводить, що можна жити гарно, за європейськими мірками, і в українському селі, виховуючи шестеро діточок і мріючи про ще одне поповнення в родині.
Показником поваги до цієї сім’ї є те, що у спекотній конкуренції Ірину, практично, чужу-чужаницю в селі, обрали депутатом Шумської міської ради.

Джерело: Шумськ ІНФО