Іудейська історія Бережан

Місто Бережани в минулих століттях – центр багатьох культур. Одна з них – іудейська. Ця громада стрімко зростала: якщо в кінці XVI ст. у Бережанах проживало до чотирьох єврейських родин, то в кінці ХІХ налічувалося майже 4400 євреїв із поміж 11154 мешканців містечка.

✅Такі стрімкі темпи росту громади потребували різноманітних осередків для розвитку єврейської культури та духовності. Окрім Великої синагоги існувало кілька клойзів – невеликих синагог, а також Бейт гаМідраші, тобто будинки навчання іудейських дітей і підлітків.
✅Сьогодні про один із Бейт гаМідрашів Бережан, про існування залишків якого мало хто здогадується. Синагога Бейт гаМідраш «Хазан» використовувалася як школа або місце для вивчення єврейської релігійної літератури під духовним супроводом рабина Натасона. У галицьких містечках такі споруди також виконували роль молитовного будинку. «Хазан» був зведений у кварталі Великої синагоги, на перехресті вулиць Жигмунтовської (сучасна Руська) та Шкільної (до нашого часу не збереглась). Назва Бейт гаМідрашу «Хазан» походить з івриту. Це друга назва кантора («того, хто спостерігає») – людини, що веде молитви й обряди від імені присутніх.
Загальний вид на місто, початок ХХ ст.. “Хазан” виділений жовтою рамкою
Карта м. Бережани 1846 року. “Хазан” виділений жовтою рамкою
«Хазан» запроєктували прямокутним, «парадною» стороною фасаду оберненим в сторону міста – для демонстрації статусу єврейської громади. Приблизну дату появи допомагає встановити кадастрова мапа Бережан від 1846 року, на якій бачимо вже зведений Бейт гаМідраш «Хазан». Можливо його збудували на місці дерев’яної синагоги. Візуально це була одноповерхова будівля з арковими вікнами, а також круглими віконцями – через них у залу молитви попадало чимало денного світла.
м. Бережани. Німецька окупація, Друга світова. Бачимо масштаби руйнації та залишки фасадного декору.
✅До синагоги можна було потрапити через парадні двері з ліпленими левами й заповітними таблицями над ними. Ліворуч коридором широкі двері вели у великий зал для молитви з Арон га-Кодешом – місцем у східній частині залу, де зберігалися сувої Тори. Тору зберігали в ніші або шафі на підвищенні із спеціальними сходами. Арон га-Кодеш завжди був орієнтований на Єрусалим. Центральну частину молитовної зали займала біма – спеціальне підвищення з двома сходами до кафедри, на якій читали Тору й звідки вів проповіді рабин. Інтер’єр молитовного залу зазвичай прикрашали семисвічниками-мінорами. Увесь центральний простір від входу аж до біми звільняли від лав, які розміщували ліворуч і праворуч під арковими вікнами.
Перебудовані стіни “Хазану” 2024 р.
✅Праворуч довгий коридор виходив в окремий зал, який слугував як навчальний і бібліотечний для самостійного вивчення Тори. Також «Хазан» мав невеликі кімнати, які слугували як божниці або приміщення для шамаша – відповідального за Бейт гаМідраш, що зберігав майно та рідкісні навчальні книг.
✅Не відомо, коли саме перебудували «Хазан», але вже на фото початку ХХ ст. бачимо його більш декорований фасад із пишними єврейськими релігійними мотивами. Можна припустити, що на центральній частині фасаду були ліплені леви в парі. Лев – символ єврейського народу, традиційний елемент оздоб іудейських святинь. Синагога «Хазан» також виділялася багатими карнизами та додатковими прибудовами зі південної сторони.

✅Подальша історія «Хазану» невтішна. Під час Другої світової війни будівля зазнала фатальних руйнувань і згодом, за радянського часу, перебудов. Зі знищенням єврейської громади, у другій половині ХХ ст., колишній Бейт гаМідраш використовували як їдальню. Частину вікон розширили, аркові вікна замурували й позбавили оригінальних форм, автентичний тиньк покрили набризком. Безслідно зникло все майно єврейської святині, а також ліплена символіка фасаду. Із силуетів втраченої величі помічаємо лише обриси старих арок зі сторони фасаду, зверненої в бік Єрусалиму – землі царів Ізраїлю, Землі Обітованої.

Михайло Музичка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *