На Тернопільщині є ікона, що дарує розраду у смутку

Світлина від Рада ГО "Тернопільське земляцтво у м.Києві".Перша згадка про мальовничу Решнівку сягає 15 століття. За переказом старожилів, назва села походить від слова “решето”, тобто першими його жителями були майстри, які виготовляли ці приладдя. Село відоме своїми традиціями, духовністю та чудотворною іконою Матері Божої “Всіх сумуючих радість” – копією Іверської. Сюди приходять віряни з різних куточків України, щоб помолитися та отримати благодать.

В середині XV ст. Решнівка належала князям Збаразьким, пізніше Вишневецьким, а в середині XVII ст. власницею стала українська шляхтянка, вдова Марія Савич. За переказами, вона приймала в своїй хаті подорожнього ченця, який на гостинність і благочестя благословив її святим образом. Вона відчула благодать Божу від ікони, що знаходилась в її хаті, і вирішила, що місце для образу – в святині, а тому збудувала дерев’яну церкву. Під час посвячення храму у 1650 році біля святого образу зцілилася від недуги одна селянка. Через три роки в околицях почалася страшна пошесть, яка щоденно забирала життя багатьох людей. Селяни зійшли на гору Решнівецьку і зі сльозами на очах просили у Пресвятої Діви перед її чудотворним образом порятунку і захисту. Вже наступного дня хвороба почала відступати. Із того часу і звуть цю ікону “Всіх скорботних радість” і ведеться перелік аж 380 випадків чудесної допомоги вірним завдяки чудотворному образу Божої Матері.

Сучасний храм в ім’я Преображення Господнього побудовано на горі. Старі люди розповідають, що місце, де тепер перебуває храм, ікона обрала сама. Дерев’яна церква знаходилася недалеко від кам’яної гори, на якій росли молоді липи. Якось ікона Божої Матері зникла з церкви. І знайшли її саме серед цих лип. Коли образ перенесли до церкви, він знову дивовижним чином опинився на горі. Ось тоді люди й вирішили, що ікона бажає жити в оточенні лип на кам’яному схилі, та спорудили там храм.

Чудотворний образ Божої Матері має карбовану срібно-визолочену ризу зі словами: „Радуйся, всіх засмучених Радосте, 1651 рік» – це, власне, є найдавніший писаний документ до чудотворного образу. Біля образу Божої Матері у 80-их роках XIX ст. було 122 металічні привіски, на яких зображені різні тілесні органи. Збереглося два зображення: рука і нога зі зазначеними датами зцілення – 1684 і 1687 рік.

Чудотворний образ Божої Матері Решнівецької зберігся до сьогодні на Збаражчині і чекає на тих, хто прийде до нього з щирою молитвою і покаянням. Святиня дарує радість усім, хто має в серці велику і непохитну віру.

Світлина від Рада ГО "Тернопільське земляцтво у м.Києві".

Коментарі вимкнені.