Пішов на війну після смерті побратима: патріот України з Тернополя Віктор Варгатюк отримав почесний орден

«Як спокійно усидіти на мирній стороні, коли наших, рідних убивають там під кулями», — так міркував уродженець Тернополя волонтер Віктор Варгатюк. Міркував, а потім вирушив добровольцем на передову.

Народився боєць 4 червня 1983 року в сім’ї військовослужбовця. Навчався та проживав у Східній Німеччині. Пильно стежив за подіями від періоду Майдану, який став епіцентром кардинальних змін у країні.

Продовження громадських протестів і самоорганізація суспільства у відповідь на тиск із боку держави, а також єднання громадян для захисту України глибоко пройняли тернополянина. Віктор приїжджав до вояків як волонтера, допомагав, чим міг.

А основним поштовхом піти добровольцем у 2014-му для чоловіка стала смерть побратима. Так, військовий з села Великий Глибочок на Тернопіллі Андрій Дрьомін загинув під Іловайськом у ході зіткнення з терористами. Гармату й кулемет заклинило, заглух двигун БМП, по вояках почали стріляти з кулемета «Утьос» та снайпери. Андрій отримав п’ять куль. Загинув разом із Миколою Березовим: той кинувся рятувати Андрія, але й сам потрапив під обстріл.

Отож Віктор Варгатюк, після вступу до лав добровольців, продовжив бойовий шлях, який не завершив через ворожу кулю Дрьомін. Пройшов бої в Маріупольському напрямку: Широкине, Пищевик, Павлопіль. Як відзначили командири бійця, гаряче серце та холодний розум – це про Віктора. На рідній стороні в добровольця – дружина та дві донечки.

Віктора Варгатюка не вперше нагороджують відзнаками за бойові дії. У чоловіка вже є вища нагорода УНА-УНСО та відзнака 131 ОРБ «Хрест розвідника». А почесний орден «Лицарський Хрест Добровольця» Віктору вручив голова громадського об’єднання УНА-УНСО, тернопільський волонтер Юрій Семчишин.

—  Цей доброволець – неабиякий розвідник. Пройшов десь тиждень, як від нас відійшов побратим Андрій Дрьомін, а цей хлопець вже пішов на війну. Він полишив усе і вирушив під кулі. Рідні хвилювалися, і спільними молитвами, дочекалися нашого бійця з передової. Ти воював, і дякуючи Богу, живий до нас повернувся. Залишайся завше здоровим, сильним духом, — наголосив пан Юрій під час нагородження.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *