Що присудили чоловіку, який позбавив волі малолітнього

Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргу представника потерпілого – малолітнього Арсена С. на вирок Кременецького районного суду від 20 березня 2023 року.

        Як встановлено судом першої інстанції, 6 вересня 2020 року, приблизно о 16 год. 9-річний Арсен К. разом із однолітком на велосипедах під’їхали до малолітньої Софії К., яка гралась на вулиці с. Великі Млинівці Кременецького району, та підірвали поліетиленову “бомбочку – хлопавку”. Дівчинка налякалась і поскаржилась дідусеві. Володимир К. спробував поговорити з хлопцями, але ті втекли. Тоді він автомобілем “ІЖ 2715” наздогнав Арсена С., зіштовхнув його з велосипеда та, застосувавши фізичну силу, незаконно, всупереч волі дитини, силоміць посадив на переднє пасажирське сидіння і привіз до будинку його батьків. При цьому спричинив малолітньому легкі тілесні ушкодження (синці).

        Вироком Кременецького районного суду від 20 березня 2023 року Володимира К. визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України (незаконне позбавлення волі, вчинене щодо малолітнього) та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого звільнено від відбування покарання з випробуванням і встановлено 1 рік 6 місяців іспитового строку та покладено обов’язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з’являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти про зміну місця проживання і роботи.

        Крім того, з Володимира К. на користь представника потерпілого стягнуто 50 тис. грн моральної шкоди, 4 тис. 739 грн майнової шкоди та 5 тис. грн витрат, понесених за надану адвокатську допомогу.

        До відома: санкція ч. 2 ст. 146 КК України передбачає покарання у виді обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі на той самий строк. 

        Не погодившись із судовим рішенням у частині призначеного покарання через м’якість, представник потерпілого подав апеляційну скаргу та просив вирок районного суду змінити, призначивши Володимиру К. покарання у виді обмеження волі строком на 5 років без звільнення від відбування покарання (ст. 75 КК України) та збільшити розмір моральної шкоди до 100 тис. грн.

        У запереченні на апеляційну скаргу захисник обвинуваченого просив вирок залишити без змін. Наголосив, що його підзахисний сам зізнався вчиненому, щиро розкаявся і добровільно відшкодував потерпілому 25 тис. грн моральної шкоди. Зауважив, що коли обвинувачений привіз хлопчика додому, батько дитини вдарив Володимира К. в обличчя, заподіявши легке тілесне ушкодження, але кримінальне провадження за цим фактом суд закрив у зв’язку з закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності.

        У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, прийшла до висновку, що призначене місцевим судом покарання відповідало принципам індивідуалізації та справедливості, достатнє для виправлення обвинуваченого йзапобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

       Так, колегія суддів визнала безпідставними доводи апелянта стосовно несправедливості призначеного покарання через м’якість. Оскільки, визначаючи міру покарання, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 65 КК України та постанови пленуму Верховного Суду від 24 жовтня 2003 року №7 “Про практику призначення судами кримінального покарання”, врахував тяжкість скоєного кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого і відсутність обтяжуючих вину обставин. Той факт, що обвинувачений визнав провину, але заперечив правову кваліфікацію своїх дій, не належить до обтяжуючих покарання обставин. Крім того, представник потерпілого не оскаржував вид призначеного покарання, а обставини, які би давали підстави вважати строк призначеного покарання явно несправедливим через м’якість, в ході апеляційного розгляду не встановлено. 

       Також необґрунтованими визнано твердження апелянта, що районний суд безпідставно застосував до Володимира К. ст. 75 КК України та звільнив його від відбування покарання з випробуванням. Як встановлено у судовому засіданні, Володимир К. уперше вчинив кримінальне правопорушення і раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризувався позитивно, добровільно відшкодував потерпілому частину завданої шкоди, що в сукупності підтверджує правильність висновку районного суду про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання.

       Погодилась колегія суддів і з розміром відшкодування моральної шкоди, якийвідповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

       З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу представника потерпілого залишила без задоволення, а вирок Кременецького районного суду від 20 березня 2023 року – без змін.