Шумчанки приєдналися до флешмобу “Зроби фото з хусткою”

Ініціатива про свято хустки

Зранку центральний майдан Шумська заполонили жінки у різнобарвних українських хустках – так працівники Шумської міської ради підтримали флешмоб «Зроби фото з хусткою», адже цьогоріч 7 грудня відзначатимуть Всесвітній День української хустки.

З такою ідеєю виступили депутатки різних рівнів Вінниччини, а також народні обраниці, артистки театру і кіно, викладачки ВНЗ, представниці Клубу Успішних Жінок України і закликали підтримати їх на державному рівні.

Окрім того, авторки ідеї також планують об’єднати жінок різного віку, національностей та соціального статусу у флешмобі «Зроби фото з хусткою», фінал якого заплановано на 7 грудня, коли учасниці презентуватимуть свої світлини. Організатори сподіваються, що Всесвітній день Української Хустки збере таку ж кількість прихильників, як і День Вишиванки.

Урочистості та масштабний флешмоб, який має всі шанси потрапити до книги рекордів України, як захід, який зібрав найбільшу кількість жінок, вбраних в українську хустку.

Отож, і шумчани вирішили підтримати таку національну ініціативу.

Хустка у релігії

Традиція носіння жінками хусток у християнських храмах має свою теоретичну основу в Першому Посланні Апостола Павла до Коринтян. Апостол народів присвятив цій темі цілий абзац – 1 Кор 11, 3-16. Оскільки листи Павла до різних християнських спільнот відразу вважалися істинною інтерпретацією Слова Божого, а незабаром взагалі стали частиною Писання, то й відповідно всі накази, які там дає Павло, почали вважати наказами Божими «всім і назавжди», бо ж Слово Боже «вічне і незмінне».

Апостол Павло говорить про правила поведінки на літургійних зібраннях для чоловіків і жінок, а не лише для жінок. Чоловік на даному зібранні повинен бути з «непокритою головою», жінка натомість – з «покритою». Для чоловіка пристойно і «природньо» мати «коротке волосся», для жінки – довге. Для чоловіка мати довге волосся – це «сором», для жінки ж – мати коротке волосся є соромом. Покриття голови для жінки – це знак її «покори» перед чоловіком.

Невід’ємний атрибут жінки

Наскільки хустка виглядала багато, то, відповідно, заможною була і родина. Молоді дівчата носили білі або яскраві хустки, старші жінки – темні, а вдови – лише чорні. Орнамент на хустках був переважно геометричний, а у 18-ому столітті увійшов у моду рослинний орнамент – квіти рожі, васильків, гвоздик. Дуже рідко на старих українських хустках можна зустріти зображення птахів: півників, голубів. Хустки також мали різний розмір: маленькі були більш повсякденними, великі одягали  на голову, а на грудях закручували, щоб було тепло. Наприклад, якщо жінка несла маленьку дитину, то закутувала і її, і себе.

Традиційним все ж таки кольором для української хустки був саме білий. Ще у 1657 році є згадка шведського посла, який відвідав Богдана Хмельницького, про традиційні  «білі хустки з бавовни». Тому більшість  дослідників вважають, що національний характер української хустки полягає саме в білому кольорі. Натомість барвисті кольори хусток, які є дуже популярними на даний час, запозичені від південних слов’ян (болгар, сербів).

Хустка здавна відігравала обрядову роль. Тому вона була невід’ємним атрибутом на весіллі. Коли молодий приходив до молодої він приносив весільну хустку (турпан). Ним молодий пов’язував молоду через плече. З цим турпаном молода не повинна була розлучатися протягом всього весілля. До нині зберігся також звичай, без якого не обходиться жодне весілля на Західній Україні – «покривання» молодої хусткою. Цей звичай є символом того, що вона ніколи вже на вечорниці, до дівчат, не піде, бо вона стає заміжньою жінкою, господинею в домі. В інших народів хустка відіграє також важливу схожу роль. Так, у монголів вона означає єднання молодих під час одруження: наречені тримають її за різні кінці. У німців, за тірольським звичаєм, на весіллі мати дає дочці хустку для втирання сліз. Після одруження дочка кладе її на особливе місце в шафі – щоб ніколи за життя не користуватись нею. Цю хустину жінка забирає зсобою в могилу. Нею прикривають очі померлій.

У козацькі часи хустка також була символом вірного кохання, адже дівчата вишивали козакам хустки шовковими нитками та давали їм цей подарунок у дорогу з обіцянкою дочекатись їх повернення.

Однак й нині хустка не втратила своєї актуальності. Більшість українок мають традиційну українську хустку у своєму гардеробі, адже Різдвяний вечір та Коляду не можна уявити без даного аксесуару.

Цей автентичний аксесуар надає сучасним українкам колоритного образу. Звичайно з’явились нові сучасні візерунки, цікаві та неординарні форми, однак, як і колись, найбільш популярними є білі хустки з традиційними рослинними орнаментами троянд, а також червоні та голубі кольори.