Сонячний «спалах» у Теребовлі

Альтернативна енергетика з кожним роком набирає обертів. І коли на Заході сонячні батареї давно вже стали предметом побуту і додаткового заробітку, то українців до використання такого виду енергетики спонукають всезростаючі тарифи на електроенергію, природний газ, тепло. Звісно, що для більшості пересічних жителів застосування сонячної енергетики поки що залишається дорогим задоволенням, проте є і перші обнадійливі приклади у цьому напрямку. В нашому районі, зокрема, вже встановлено декілька блоків сонячних батарей-пристроїв, що перетворюють сонячну енергію в електричну. Одним з новаторів впровадження альтернативного енергопостачання в нашому місті став теребовлянець Віктор Ярославович Стиранка, лікар-травматолог за спеціальністю, якого ми попросили відповісти на декілька запитань.

– Вікторе Ярославовичу, як у Вас народилась ідея використання сонячної енергії?

– На такий крок мене з дружиною Анною надихнув знайомий з Києва. До цього, звісно, ми цікавились енергозберігаючими технологіями, читали спецліте-ратуру, шукали інформацію в Інтернеті, бачили діючі сонячні блоки за кордоном, але зважились реалізувати задумане після того, як наш знайомий довів аналогічний проект до офіційного завершення.  На це йому знадобилось немало-небагато – понад півроку узгоджень і дозволів різних інстанцій. Не в останню чергу йому допомогла фахова підготовка юриста. А скільки часу треба затратити необізнаним громадянам, скільки відвідати чиновницьких кабінетів?! Хоча держава законодавчо і заохочує громадян використовувати альтернативну енергетику, на практиці ж відпрацьованої схеми її застосування, особливо в глибинці, немає.

Зрештою, окрилені позитивним досвідом ми зважились, викупили земельну ділянку у Теребовлі у грудні 2016 року і змонтували там сонячні блоки. Спочатку планували встановити сонячні батареї на даху власного будинку, однак такий варіант не підійшов за технічними характеристиками – тому й знадобилась окрема земельна ділянка.

– На які потреби використовуєте сонячну енергію?

– Життєві реалії, на жаль, заставляють думати, як знайти джерело доходу у випадку втрати роботи. Згодьтеся, що такий спосіб заробітку, тим більше офіційно дозволений, не найгірший.

– Як саме державою законодавчо стимулюється продаж альтернативної енергії за «зеленим» тарифом?

– Згідно із законом про електроенергетику, «зелений» тариф – тариф, за яким оптовий ринок електричної енергії України зобов’язаний закуповувати електричну енергію, вироблену на об’єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (крім  доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії – вироблену лише мікро-, міні- та  малими гідроелектростанціями), у тому числі на введених в експлуатацію пускових комплексах. Енергопостачальники зобов’язані купувати електричну енергію у випадках, обсягах та за цінами, визначеними національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Побутовий споживач має право на встановлення у своєму приватному домогосподарстві генеруючої установки, призначеної для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання, величина встановленої потужності якої не перевищує 30 кВт, але не більше потужності, дозволеної до споживання за договором про користування електричною енергією, та має право продавати енергопостачальнику таку енергію за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електроенергії приватним домогосподарством. Встановити власну електростанцію і продавати електроенергію за «зеленим» тарифом може будь-який споживач електроенергії. Тобто для цього не потрібно реєструватися суб’єктом підприємницької діяльності. Порядок продажу та обліку такої електроенергії,  а також розрахунків за неї затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання  у сфері енергетики. Споживач може використовувати електроенергію, вироблену сонячними батареями, для власних потреб і продавати її надлишок державі. Але використання такої енергії для потреб домогосподарства дуже затратне, бо потребує встановлення дороговартісних інверторів, накопичувальних акумуляторних батарей, контролерів та інших спеціальних пристроїв. Простіше продавати енергію за «зеленим» тарифом від-разу енергопостачальним орга-нізаціям.

– Зупиніться детальніше на технічних характерис-тиках вашої сонячної міні-станції.

– У нашій міні-станції на конструкціях змонтовані полікристалічні сонячні батареї, які дешевші за монокристалічні. Гарантія їх роботи – 20 років, після чого вони працюють на 80 відсотків потужності. Десятикіловатна станція за рік в середньому виробляє 12,5 тис. кВт енергії і окупляє себе приблизно за 6-10 років. Держава відшкодовує за кіловат 5,20 грн., реально з врахуванням податків – 4,50 грн.

– Ваші поради початківцям енергозаощаджувальної практики.

– Перед тим, як розробити проектну документацію на встановлення сонячних батарей, необхідно поцікавитись, чи місцевий РЕМ має технічну можливість у визначеному районі прийняти вироблену вашою станцією енергію. Адже в переважній більшості номінальна потужність трансформаторних підстанцій на районних рівнях низька, тобто трансформатори не розраховані на надходження надлишкової електроенергії, бо вони застарілі. З цим стикнулися і ми, коли планували встановити батареї на даху власного будинку.  Але у цьому районі не знайшлося відповідної високопотужної трансформаторної підстанції. Ось і довелось викупити земельну ділянку, поряд з якою проходить відносно нова лінія електропередач з потужним трансформатором.

Початківцям також слід врахувати і додаткові витрати. У нашому випадку  це організація охорони площі з сонячними батареями, огляд їх технічного стану, встановлення відеоспостереження тощо. У всьому ж іншому бажаю ентузіастам наполегливості у досягненні поставленої мети.

Руслан ТЕРЕЩЕНКО, кореспондент районної газети “Воля”.