На Тернопільщині зберігається чудотворна ікона 17 століття і хрест-релікварій із часточкою Животворящого Хреста Господнього

Парафія Собору Пресвятої Богородиці села Устя-Зелене, що у Монастириському районі, наприкінці серпня радо зустрічала паломників, які звідусіль прибули  на прощу, щоб помолитися перед чудотворною іконою Діви Марії, отримати ласку і благодать у святому місці. До храму приїхали кілька сотень паломників з різних куточків України. Ще більше людей могли молитися онлайн разом з вірянами з Устя Зеленого, – пише Наш День.

• Під час прощі панувала особлива атмосфера, – ділиться враженнями Наталя Турів. – Молитва просто неба у вечірній тиші під дзюрчання води, як із джерела, творила якесь особливе відчуття, наче сама Богородиця, посередництвом Чудотворної ікони, зійшла з неба і перебуває поряд і внутрішньо укріплює нас, об’єднує навколо головного витоку життя —Христа. Об’єднує в єдину молитовну спільноту, дарує відчуття підтримки, дає нагоду безкорисливо послужити ближнім.

Храм Устя-Зеленого – особливий. Тут є чудотворна ікона 17 століття і хрест-релікварій із часточкою Животворящого Хреста Господнього. Ці реліквії віряни виявили лише кілька років тому, хоч зберігалися вони у храмі не одне століття. Почалося все з бажання священника і парафіян храму Собору Пречистої Богородиці відреставрувати старовинну ікону, яка була в церкві з давніх-давен.

• Ми завжди особливо ставилися до цієї ікони, адже бачили, що вона старовинна, намолена, – розповідає отець Степан Стрілецький. –  Сестри-черниці, коли приїздили до нас у село, молилися до неї, навіть обіти відновлювали перед нею. Ця ікона ніби притягувала до себе людей. Коли ж відвезли ікону фахівцям-реставраторам, то вони під срібними ризами виявили полотно, на якому намальовані Богородиця та Ісус. Згодом група реставраторів сакрального мистецтва підтвердила, що ця ікона має велику сакральну та духовну цінність. Львівські фахівці зробили рентген полотна і побачили під шаром фарби інше обличчя. Як з’ясувалося, у 1920 році і обличчя, і ризи замалювали. Є дві версії, чому це зробили. Можливо, хотіли приховати, вберегти святиню від знищення або ж так непрофесійно намагалися відреставрувати. Реставратори зробили спеціальні аналізи, аби дізнатися, чи можна без шкоди для справжнього зображення зняти верхній шар фарби. На щастя, це вдалося. Майстри розповіли, що сама ікона датується сімнадцятим століття, а ризи – серединою вісімнадцятого і складаються з п’яти елементів, виконаних технікою карбування зі срібла, а шати Ісуса позолочені.

Дослідники були вражені, що полотно, на якому намальована ікона, збереглося до наших днів, адже минуло надзвичайно багато часу. А ще у процесі дослідження дійшли висновку, що ікону на звичайному полотні неспроста одягли у дорогі ризи із золота й срібла. Вочевидь, ікона має певні заслуги і цінність. На полотні є багато слідів від вот – це подячні речі, які, традиційно, прикріпляли до ікони як подяку за допомогу і зцілення. Коли почали шукати інформацію в архівах, то у документах за 18 століття виявили перепис майна, де йдеться поряд з іншими про чудотворну ікону – копію Белзької (Ченстоховської) ікони. Також віряни у храмі віднайшли частинки дерева з Животворящого Хреста Господнього. Всі реліквії парафіяни оновили і вже другий рік поспіль  у селі Устя-Зелене щороку в останню неділю серпня відбувається проща до Пресвятої Богородиці і збирає вірян у щирій молитві.

Юля ТОМЧИШИН.