Народний майстер із Заліщиків

Живе в Нагорянах скромний старший чоловік Василь Микитович Сюсяйло. Пенсію заробив, працюючи шофером у колгоспі, а ще господарив на своїй власній землі, а душевний час проводив у кам’яному кар’єрі: різьбив з каменю фігури релігійного змісту, не піддаючись комуністично-атеїстичним впливам. Погруддя Шевченкові – то роботи його рук — вирізняються в селах Дуплиська, Чорнокінці, Гиньківці, Вербівці (Івано-Франківська обл.), на подвір’ї Чернівецького педагогічного училища. В рідному селі Нагоряни є пам’ятник «Борцям за волю України», поруч Пречиста Діва, коло церкви св.Николай, Ісус Христос, два ангели. В селі Поділля поруч з церквою Матір Божа, Ісус Христос; в Летячому – св.архистратиг Михаїл, в Садках – Богородиця з Ісусом, в Ниркові коло церкви Матір Божа Покрова. Багато його шедеврів на сільських цвинтарях. У Торському – скульптурна композиція — Матір Божа і Марія Магдалина під Розп’яттям, у Добровлянах — Христос несе Хрест на Голгофу, на Заліщицькому цвинтарі — інший варіант цієї теми, а ще скульптурна група Матір Божа під Розп’яттям, возвишаються дві скульптури Матері Божої із омофором, скульптури Матері Божої, котра склала руки в молитві.

Його роботи, виділяючись серед типових гранітних пам’ятників, прикрашають цвинтарі в селах Литячі, Бересток, Нирків, Садки, Поділля, а ще на цвинтарях Івано-Франківської області, Чернівецької і навіть на Київщині. А на рідному цвинтарі біля Нагорян красуються понад 20 його скульптурних композицій. Люди розмальовують фігури відповідними кольоровими фарбами, оживляють їх і створюють мистецькі народні образи.

Василь Микитович, здається, забув лік своїм роботам. Хоч починав у радянські часи, але душа в нього була завжди християнською, українською.

Працював не задля грошей і слави, а задля творчого процесу. Не доробився жодного багатства. Син за кордоном на заробітках. Вже й вісімдесятка минула, а Майстер намагається бути потрібним і корисним завдяки своїм різцем і долотом. Це надзвичайно скромна людина, не має ні академічних дипломів, ні грамот та відзнак, ні титулів, але повага і шана від людей завжди супроводжує його по житті.

Мирослава ЗАЙКО, Газета “Колос”