Незвична православна церква у с. Бутин Збаразького району

Дерев’яна церква святого Миколая в с. Бутин збудована в 1880 році. Архітектура храму важко вкладається в архітектурні традиції української православної церкви. Церква класично тридільна і складається: з бабінця, нави, та вівтаря. Нава завершується восьмигранним куполом з хрестом, та має окремий вхід у боковій прибудові. До бабінця зроблено прибудову з шатровим закінченням і додатковими боковими приміщеннями з трьох сторін.

Вхід в храм виглядає як веранда та завершується маленькою банею з хрестом. Бокові приміщення нави також завершуються маленькими банями з хрестом. Храм, традиційно для Волині, пофарбовано у яскраві блакитні та жовті кольори.

Перші документальні згадки про храм у Бутині датуються 17 ст. Можливо, це й була та церква Святого Михайла, що, за переказами, стояла в урочищі старий Цвинтарец. Кажуть, що церкву спеціально спорудили в долині, аби лихі турки-ординці не бачили її. На тому місці тепер город, буяє трава, як і згадка – огороджена половинами старого хреста, на якому годі відчитати напис. Звичайно, біля давньої церкви був і цвинтар. А неподалік того цвинтаря, також з лівого боку Гориня, є ще й холерний. За однією з версій, церкву саме й перенесли в інше місце після тієї страшної пошесті. 

---

Бутин — село Збаразького району Тернопільської області. Розташоване на лівому березі річки Горинь, на півночі району. До 2015 було центром сільради. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Вишнівецької селищної громади. До села приєднано хутори Дзвеняцький і Поляни. Населення — 517 осіб (2003).

Назва села походить, ймовірно, від зрубаного лісу (збрут — бут). Перша писемна згадка — 1463 року як володіння князя С. Збаразького. 1582 — власність М. Збаразького, 1764 — К. Мнішек.

Село віддалене від селища Вишнівець на 5 км., а від Збаража на 32 км., Тернополя 64 км. Місцевість села Бутин гориста, лише на північ від села простягається рівнина на декілька кілометрів.

На початок ХХ ст. територія села Бутин нараховувала до 1000 га землі. Жителі села мали у своєму користуванні 300 га землі, решта 2/3 всього ґрунту належало панам. Церкві належало орної землі, лісу і сінокосу до 50 га.

В селі школи не було, лише церква і корчма. Школу було організовано в 1922-1923 роках для дітей осадників, там же і навчалися деякі діти селян. Більша частина була неграмотною. Школа розміщалася у панському будинку.

Під час німецької окупації багато молоді було забрано в Німеччину. В 1948 році було примусово організовано колгосп.  Бутинська сільська рада займала територію села Бутин і села Загороддя.

На сьогодні в селі діють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, бібліотека, млин (2001), два ПАП — «Андрощук» та «Добрий самарянин».

Джерело: “Тернопільщина” з посиланням на “Дворніцька В. Бутин  [Текст]  / В. Дворніцька,  В. Уніят // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 204”.