Таким неоготичний костел у Жабинцях буває раз у рік (фото)

У костелі, що в Жабинцях Гусятинського району, я була взимку. Щойно по відлизі вдарив мороз, а тому було страшно підійматись сходами — здавалось, вони залиті склом. Зате вільно можна було роздивитися в костелі. Тепер слизько не було, проте кількість зеленини всередині значно утруднювала пересування та розглядання.

Залишки розписів і дерев’яні елементи — складові, котрі роблять костел у Жабинцях особливим. Здається, тут життя ще теплиться, і храм не так давно стоїть пусткою. Тендітні дерев’яні елементи, мабуть, найзворушливіші. Частина з них безладно розкидана, інша — не знати як збереглась там, де й має бути. Склепінчасті вікна хоча й давно забиті-замуровані, зберігають сліди ажурних вітражів. Окреме слово про стіни ніжно-рожево-персикові, де-не-де проступають розписи.

Ззовні найприкметніше, певне, це зубчатий фронтон — він надає якогось ледь не середньовічного вигляду костелові. Але навесні прикметне не тільки це — коло храму біло від дерев, зокрема, мікросад просто на сходах перед головним вхідним порталом, коріння помалу розсуває камінь східців. Запах цвітіння забиває памороки. Це замішує почуття радості й суму, а ще усвідомлення недовготривалості цього стану й того, що так тут буває раз у рік.

Що ж до історії, то зведення костелу Різдва Пресвятої Діви Марії датують 1860-1862 роками. В селі була велика католицька громада, костел діяв до 1945 року, відтак його закрили та перетворили на колгоспну комору. Пишуть, що ще на початку двотисячних були покрівля і сигнатурка, а обіруч від входу стояли скульптури святих Станіслава та Антонія. Тепер ні даху, ні сигнатурки, ні скульптур.

Анна Золотнюк.

Фото авторки.

загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *