Відлуння загубленого світу на Тернопільщині. Відьма Бабиної долини  (частина 3)

Срібні джерела

У підніжжі Звенигорода зі сторони Бабиної долини є три джерела. Вони близько одне одного б’ють з-під гори, та в кожного вода інша за своїм складом. Джерела – цілющі.

Це не просто повір’я. Так говорили ще за Польщі.

– Щодо складу їх води, то ми користуємося даними польських науковців. Тобто ми маємо путівники 20-30-х років минулого століття. За тодішніми твердженнями, вода в кожному джерелі має інші властивості.  Одне джерело лікує очі, друге – нервову систему, третє покращує роботу органів травлення. Були в нас відвідувачі з Одеси – біоенергетики і філософи. Вони заміряли енергетику води, то енергетика у всіх трьох джерелах позитивна і різна за силою. Навіть на смак вода різна у кожному, – розповіла Оксана Мурська, співробітниця заповідника «Медобори».

Якщо йти від села до Печери відлюдника попри ці кринички, третє – джерело бажань. У ньому вода з великим вмістом срібла.  Тому є повір’я, що на Звенигороді жерці заховали незліченні скарби.

 «Третє» джерело

Від схилу гори до Збруча Бабина долина тягнеться в ширині на сто, місцями й на двісті метрів, вздовж річки на 800. Поблизу є яр названий Сліпим. Вісімсот років тому над яром розташовувалось поселення-супутник Збруцького культового центру.

Першовідкривачем давнього поселення в Бабиній долині є Сергій Пивоваров. Тоді, в 1984 році, він був викладачем Чернівецького державного університету, а нині професор, заступник з наукової роботи Генерального директора Києво-Печерського національного заповідника.

У поселенні жили ремісники. Наскільки в долині буяло життя, можна лиш уявити. Під час археологічних розкопок Марина Ягодинська виявила і дослідила десятки западин в землі, на місці яких були житлові і господарські споруди ХІ –ХІІ століть . І нею також тут знайдені дві культових споруди, вік яких датується другою половиною ХІІ – ХІІІ століттям.

З книги «Язичні святилища древніх слов’ян», автори І. Русанова і Б. Тимощук:

«На території селища розкопана велика садиба, багато житлових будівель і ремісничі майстерні, які відносяться до ХІ-ХІІ століть. Після того, як частина поселення вже була покинута мешканцями, тут біля священних джерел виникли дві культових споруди».

Гніздо пташеняти в Сліпому яру

Кінець ХІІІ століття, Бабина долина поблизу села Крутилів

(авторське відтворення подій за археологічними знахідками , описаних Іриною Русановою, Борисом Тимощуком та за розповіддю археолога Марини Ягодинської . Опис подій є виключно власною версією автора і може не відповідати тодішнім реаліям)

Ніч. Повний місяць дивився у вікно язичницького храму. Його сяйво падало на закривавлений стіл. Жертва була готова до приношення богам.

Жінка з розкуйовдженим сивим волоссям взяла мертву 10-річну дитину зі столу і поклала в центр жертовної печі. Відрізані кисті дитини залишились на столі. На місце рук жриця до тіла хлопчика  приклала ніжки малого теляти. Залишилось на ложі розпалити вогонь.

Перед входом у храм почулись тупотіння коней, брязкіт зброї та чоловічі голоси. У приміщення увірвалася група воїнів у кольчугах з оголеними мечами та бойовими сокирами.

– Чаклунка! – закричав воїн, побачивши ритуал жертвоприношення. В нього на грудях висів мідний хрест-енколпіон.

У переляку жриця оглянулась за своєю зброєю. На столі лежав її ритуальний ніж, яким вона кілька хвилин тому розчленувала тіло мертвої дитини. Вона кинулась за ножем, і в ту ж мить у її  живіт влучила стріла.

Жінку похитнуло назад. Від дикого болю вона опустилась на коліна, але й далі, опираючись на руки, з останніх сил тягнулася до столу. Від важкого удару ногою в груди і несамовитого болю, їй запаморочилось в голові. Крізь білизну місячного сяйва, яка наповнює очі з приходом смерті, жінка вже не бачила і не відчувала, як до її горла приклали холодне лезо.

– Во ім’я Христа! – воїн замахнувся бойовою сокирою над лежачим тілом жриці і відрубав голову.

Фотографія у книзі «Язичницькі святилища древніх слов’ян» (автори І. Русанова, Б. Тимощук)

Чи була це відьма? Наукова думка

Ця моторошна картина постає перед очима, коли вдаватись в детальний опис знахідок Ірини Русанової та Бориса Тимощука, які археологи виявили в Бабиній долині. А також з розповіді Марини Ягодинської, яка брала участь в цій експедиції.

«Одна з культових споруд… прямокутна побудова зі стовбовими стінами і хлібною піччю… В центрі печі лежав череп дитини, а по обидві його сторони покладені зігнуті в колінах ніжки теляти, направлені копитами до черепа. Тут також знаходились перепалені кістки, ніж, точило, розбитий посуд. На підлозі споруди кинутий кістяк жінки без голови з розправленими в сторони руками і ногами… Окремо на підлозі в анатомічному порядку лежали кисті рук підлітка 12-14 років, щелепа і окремі кістки дитини 7-12 років… В цьому приміщенні проводились різні обрядові ритуали, в тому числі пов’язані зі вшануваннях хлібної печі, тут розрубували жертви, а частина кісток, наприклад, череп жінки, могли бути винесені для проведення ритуалів в іншому місці», – так описали першу культову споруду в Бабиній долині подружжя археологів у книзі «Язичні святилища древніх слов’ян».

– Дійсно, в печі було маленьке дитинча і біля неї дві маленьких ратички. А поруч лежала жінка без черепа. Вона лежала кинута на животі. Про цю жінку ми можемо сказати, що вона загинула. Що з її черепом робилося? Не знаю. Можливо, вона була чи жриця, чи відьма. Але вона була вбита стрілою, бо знайшли в районі живота залізний наконечник. Тіло дитинчати не було спалено, а просто лежало на попелі. Від нього дуже добре зберігся череп. Кісточки в дитини дуже тоненькі, в основному хрящики, які не зберігаються, – розповіла про археологічну знахідку в Бабиній долині Марина Ягодинська.

Володимир Шухевич, дідо командира УПА Романа Шухевича, був етнографом. Його збірник «Гуцульщина» вийшла у Львові в чотирьох частинах протягом 1899-1908 рр. Етнограф описував традиції і вірування гуцулів. Володимир Шухевич відзначив, що найстрашнішим покаранням для відьми, яка дуже чинила шкоду, було відрубування голови.

«Таких брали тай в’язали ланцами, підвішували на гачок і пекли, аж доки не признавалася і не відвертала посуху або дощ, або що інше, що зле вчинила. Приказували старі люди, що не одна і в руках загинула. А як умре така, то буде дощ або посуха, доки голову не відрубають».

Відтак ймовірно, жрицю, чи-то пак відьму Бабиної долини, позбавили голови уже дотримуючись нових повір’їв, пов’язаних з християнством.

_______________________________________

У наступних частинах: діти – вісники підземного царства, гора Богіт, печера з великими металевими дверима та ще чимало цікавого з народних вірувань і переказів.

Назарій Наджога

На головному фото: за драбиною Бабина долина