10 факторів, які пояснюють, чому Юлію Тимошенко ув’язнили і чому її не звільнять

Доповідь, зроблена перед Комітетом закордонних справ і міжнародного розвитку Парламенту Канади, Оттава, 20 жовтня 2011 року

Чотири висновки

1. Тимошенко. Українська політика вкрай нестабільна й непередбачувана, і тому Тимошенко все ще можуть звільнити. Однак десять факторів, представлені вище, вказують на низьку ймовірність цього.

2. Європейська інтеграція. Скасування візиту Віктора Януковича до Брюсселю 20 жовтня представниками Європейського Союзу стало наслідком небажання українського президента дослухатися до критики Заходу й зробити хоч якісь кроки для звільнення Тимошенко та інших ув’язнених, звинувачуваних за політичними мотивами. Це непрямо вказує на те, що переговори щодо угоди про асоціацію та угоди про зону вільної торгівлі не буде завершено до кінця року. До оголошення вироку Тимошенко 11 жовтня існував консенсус з приводу того, що угоду буде укладено в грудні цього року, однак її не ратифікують European Parliament and парламенти всіх 27 країн-членів ЄС.

3. Вибори. Представники ЄС уже заявили, що не визнають парламентські вибори 2012 року такими, що відбулися відповідно до демократичних стандартів, якщо опозиційні лідери не матимуть змоги брати в них участь. Це буде повторенням 2004 року, коли Захід відмовився визнати “обрання” Януковича у сфальсифікованому другому турі президентських виборів (у якому, на його особисте переконання, він був обраний чесно і без жодних махінацій).

4. Між авторитаризмом і політичною нестабільністю. У січні 2013 року “Freedom House” понизить рейтинг України до “невільної” країни, і Україна вперше за свою історію приєднається до 7 інших авторитарних країн на теренах СНД, в тому числі Росії та Білорусі. Між виборами 2012 і 2015 років Україна або перетвориться на повністю авторитарну державу (внаслідок пасивності населення), або почне страждати від міжрегіональної і політичної нестабільності, кульмінацією якої стануть нечесні президентські вибори.

П’ять рекомендацій щодо ведення політики

1. Канаді слід координувати свою діяльність зі своїми євроатлантичними партнерами (США, ЄС).

2. Вибори в жовтні 2012 року перебувають під загрозою бути невизнаними з боку ОБСЄ. Канада має взяти участь у місії спостерігачів ОБСЄ і разом зі своїми партнерами надіслати серйозні попередження з приводу можливих наслідків недемократичного характеру виборів.

3. Якщо ЄС вирішить заморозити переговори про створення зони вільної торгівлі з Україною, Канаді варто вчинити у своїх відносинах з Україною так само. Як зазначено в пункті 1, аби досягти максимального ефекту, Канада має координувати зусилля зі своїми партнерами.

4. Інвестувати в майбутнє України – українську молодь. Підтримувати успішні програми, такі як Канадсько-українська парламентська програма.

5. Слідкувати за грошима. Режим Януковича не зможе втриматися, якщо втратить підтримку олігархів. Канада та її союзники мають значно більше важелів впливу на Україну, ніж на авторитарну Білорусь, оскільки остання не має олігархів. Українські олігархи, як я зазначав у пункті 3, мають значну особисту зацікавленість у подорожах до Європи. Багато депутатів від Партії регіонів ніколи не відвідують парламентські засідання, оскільки живуть у Монако (напр., Ахметов). Канаді та її партнерам слід почати обговорювати “чорні списки” нев’їзних українських чиновників, які беруть участь у політичних репресіях та порушеннях прав людини, і провладних олігархів.

Тарас Кузьо, Доктор, професор, старший науковий співробітник кафедри українoзнавства в Університеті Торонто