Жахлива смерть українки від руки ревнивого італійця

Їхня любов тривала чотири довгих роки. Проте приблизно десять місяців тому сорокадворічна українка Валентина Г. вирішила поставити крапку в історії з чоловіком, який, як вона вважала, її використовував. За це поплатилася життям…

Вони жили на вулиці Святої Маргарити, разом з Антоніо Кріскуло. Зруйноване кохання стало нав’язливою ідеєю для шісдесятирічного чоловіка, який не міг змиритись з думкою, що його покинули. Три місяці тому двоє сильно посварилися. Він чекав її повернення під будинком на вулиці Річчі і просив жінку повернутися до нього. Вона відмовилась, почалася сварка, у якій італієць пригрозив: “Рано чи пізно, але я тебе уб’ю!”. Так і сталося. Антоніо відкрив свої наміри вбити українку своїй сім’ї у передсмертному листі. Певно, хотів забрати своє
кохання у могилу.

“Вона була молодцем”, – розповідає Рафаєле Гандінетті, адміністратор Пальмового парку, де Валентина жила разом із двоюрідною сестрою та її сином на третьому поверсі невеликого будинку. “Вона була доброю, – продовжує чоловік, – ніколи не створювала жодних проблем, жила спокійним життям, мала дозвіл на проживання”.

Каштанове волосся, середній зріст… Проста, не надто показна і, передусім, неговірка. Працювала у домі двох старих людей, а колись
– у ресторанчику свого друга. “Вона ніколи не розповідала про себе, якщо мова заходила про особисте. Говорила щось про італійця, з яким не хотіла мати нічого спільного. Та він не давав їй спокою”.
Старий італієць був одержимий Валентиною. Чоловік не міг позбутися думок про неї. Ба, більше, – пристрасть позбавила його розуму. Для того, щоб ніхто не міг бути поруч з українкою, Антоніо вирішив убити її, а відтак накласти руки й на себе, бо його життя втратило сенс. В Антоніо вже були проблеми з законом, які він недавно залагодив. Його пристрасть створювала багато проблем. Він створював проблеми і для Валентини, яку, коли вони ще жили разом, “приватизував”, вона мусила бути “його власністю” назавжди. Поратися у хаті, допомагати йому у роботі, бути пристрастною коханкою, домогосподаркою і діловим партнером.
Валентину гнітила його прикра натура та вікова різниця у вісімнадцять років. Жінка не могла пережити його нахабність та манеру кохати. Він хотів, щоб Ваалентина віддала йому своє життя і забула рідних в Україні. Таке життя стало для неї жахіттям. Воно складалася лише з обов’язків, де не було місця правам, радощам чи ніжності. Вона пішла жити у дім своєї подруги Наді та її 16-річної доньки. Там шукала внутрішню рівновагу…
Проте не змогла втекти від Антоніо, який переслідував її всюди. Усі у цьому районі міста знали їхню історію. Він стежив за кожним її рухом, знав розклад роботи, розклад руху міського транспорту, яким користувалась жінка. Усе сталося на вулиці Белісаріо. Годинник показував 16.20. Антоніо вдалося організувати зустріч з своєю колишньою любаскою. Жінка вкотре відмовилась повертатись до деспота. Кріскуло кидав їй услід образливі слова, а потім дістав з кишені пістолет і в пориві божевілля вистрелив п’ять разів.
Чотири постріли наздогнали жінку і влучили у спину, а п’ята куля застряла в стіні. Італієць побачив, що жінка упала на землю, спокійно сів у “Фольсваген”. Відтак натиснув на курок, поклавши край своїм стражданням на очах перехожих. Одна з них розповіла що чула шість – сім пострілів.
Через кілька хвилин на місце трагедії приїхали поліція і карабінери. Їхні казарми неподалік. Викликали “швидку”, проте лікарі-реаніматори були безсилі… Вони побачили мертвого чоловіка за кермом авто і жінку на хіднику неподалік школи. У групи швидкого реагування не виникло жодних сумнівів у тому що мотивом убивства і самогубства стала особиста драма. Через кілька хвилин на місце трагедії підійшла заплакана блондинка у темних окулярах. Її запросили до машини швидкої допомоги. Натовпу пробіг шепіт: “Сестра убитої…”.